Емоційна компетентність як психологічний об’єкт виховання особистості майбутнього фахівця професій типу “людина-людина”

Ірина Матійків

Емоційна компетентність як психологічний об’єкт виховання особистості майбутнього фахівця 
професій типу “людина-людина”

У сучасному соціокультурному просторі вагомого значення набуває формування емоційно компетентної особистості, спроможної адекватно реагувати на стрімкі зміни в суспільстві, якісно здійснювати професійні дії, запобігаючи “професійному вигоранню”. Особливо стресогенними, емоційно напруженими і психологічно виснажливими вважаються професії типу “людина-людина”, оскільки вони пов’язані з інтенсивною комунікативною взаємодією. Фахівці цього типу професій повинні мати подвійну підготовку: добре орієнтуватися в тій виробничій галузі, в якій здійснюється робота, а також бути підготовленими до ефективної комунікації та емоційно розумної поведінки. Адже їм потрібно вміти налагоджувати контакти, підтримувати стосунки, активно взаємодіяти, досягати взаєморозуміння у процесі виконання професійних функцій, розбиратися в поведінці людей, розуміти їх емоційний стан і потреби, надавати емоційну підтримку, знаходити індивідуальні підходи, емоційно адекватно реагувати на гнів, невдоволення, критику з боку інших, зберігати рівновагу в конфліктних ситуаціях тощо. 
Отже, підготовка фахівців професій типу “людина–людина” в сучасних умовах вимагає особливого зосередження на емоційній компетентності, яка є фундаментом успішного професійного становлення і об’єктом виховання особистості.

У психолого-педагогічній літературі проблема психологічної культури особистості розкрита у працях Г. Балла, М. Бастуна, І. Зязюня, О. Ігнатович, В. Панченко, П. Перепелиці, Е. Помиткіна, В. Рибалки, З. Становських, Н. Чепелєвої та ін.; закономірності становлення емоційної сфери, загальні аспекти проблеми емоцій, емоційної зрілості висвітлені у працях Г. Бреслава, О. Запорожець, О. Кульчицької, А. Ольшаннікової, А. Сухарєва, О. Чебикіна, О. Яковлевої та ін.), емоційному інтелекту присвятили увагу Р. Бар-Он, Д. Гоулмен, Д. Карузо, Д. Люсін, Дж. Мейєр, П. Селовей, та ін. 
Також у науковій літературі висвітлені різні види компетентностей, що знаходяться у тісному взаємозв’язку з психологічною культурою особистості та емоційною компетентністю, а саме: соціальна (Л. Лепіхова, В. Ромек, Г. Сивкова), комунікативна (Ю. Жуков, Ю. Ємельянов, Є. Кузьмін, Т. Ніколаєва, Л. Петровська, Є. Сидоренко), аутопсихологічна (Т. Єгорова), соціально-психологічна (А. Кох), психологічна (А. Деркач, В. Зазикін, Л. Мітіна), життєва (С. Литвин-Кіндратюк) та ін. 
Незважаючи на наявність наукових праць, в яких досліджується емоційна сфера особистості, слід звернути увагу на брак досліджень емоційної компетентності фахівців професій типу “людина-людина” та психолого-педагогічних умов її виховання в період оволодіння професією, і, як наслідок, на відсутність послідовного, ретельного підходу до управління цим процесом. 
Мета статті полягає у висвітленні результатів теоретичного аналізу та проведеного емпірико-експериментального дослідження, спрямованих на виявлення критеріїв емоційної компетентності майбутніх фахівців професій типу “людина-людина” та шляхів її формування. 
Професійне становлення особистості є складним процесом взаємодії інтелектуального і емоційного розвитку. У наш час свідченням зростаючого інтересу дослідників до дослідження людських емоцій є поява тенденцій до використання таких категоріальних концептів як “емоційна розумність” [3, с. 3-7], “емоційне самоусвідомлення” [1], емоційне мислення, емоційна обдарованість, емоційна креативність, емоційна регуляція, емоційна зрілість тощо.
Кожна людина має у своєму арсеналі принаймні дві автономні системи психічного відображення дійсності. Одна з них – когнітивна, яка дає змогу пізнавати світ раціонально. Розвиток цієї системи здійснюється переважно в межах навчання людини. Інша система – емоційна, вона орієнтує людину в світі через вибіркове емоційне ставлення до об’єктів дійсності, які в змозі задовольняти її потреби [2, с. 220]. Саме в емоціях і почуттях відтворюється цілісне ставлення людини до довкілля та відповідність її поведінки потребам.
У сучасних зарубіжних і вітчизняних психолого-педагогічних теоріях емоція розглядається як особливий тип знання [4, с. 20-27]. Відповідно до цього підходу впроваджені поняття “емоційний інтелект” (ЕQ), емоційна компетентність, які відображають ідею єдності афективних та інтелектуальних процесів.
Ми розглядаємо емоційну компетентність як готовність і здатність людини гнучко управляти емоційними реакціями, як власними, так і інших людей, адекватно ситуаціям і умовам, що змінюються. На основі теоретичного аналізу та результатів експериментального дослідження нами визначено критерії емоційної компетентності фахівця професій типу “людина – людина”, до яких віднесено: життєва позиція, рівень суб’єктивного контролю, управління емоціями (базові емоційні компетенції), тип мислення (позитивне, негативне), тип мотивації, рефлексивні уміння, самооцінка, комунікативний потенціал, тип поведінки. Ці критерії та їх показники покладено в основу розроблення структури емоційної компетентності та рівнів її сформованості, а також проектування соціально-психологічного тренінгу як психологічного засобу цілеспрямованого формування емоційної компетентності майбутніх фахівців професій типу “людина-людина”.