Колода карт «Арифметика емоцій»

Психологічний інструментарій

МЕТАФОРИЧНІ АСОЦІАТИВНІ КАРТИ «ТАНЕЦЬ ЖИТТЯ»

Інструмент для дослідження життєво-важливих
тем через метафору танцю

КАРТКИ З ПСИХОЛОГІЧНИМИ ТЕХНІКАМИ «УПРАВЛЯЮ СОБОЮ»

90 психологічних технік для пізнання себе та інших

Професійна майстерність психолога

Ціна: 350 грн.

Матійків І. М., Ковальчук З. Я.

М 33   Професійна майстерність психолога: навч.-метод. посібник / І. М. Матійків, З. Я. Ковальчук. — Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2016. — 340 с.
ISBN  978-617-511-205-2

Навчально-методичний посібник спрямований на вдосконалення професійної майстерності майбутніх психологів. Автори пропонують цикл занять, послідовна реалізація яких, сприяє не тільки вдосконаленню загальнопрофесійних знань, умінь, навичок а й особистісних якостей, які забезпечують ефективність виконання професійної діяльності. Цінність психологічного практикуму – у спрямованості на розвиток аутентичної, асертивної, емоційно-компетентної, творчої й духовної особистості. Кожне заняття містить рекомендації щодо виконання вправ, необхідні пояснення, інформаційні матеріали, питання для самоконтролю, домашні завдання. 
Особливість програми – практична спрямованість, простота, доступність, легкість у використанні, швидке досягнення позитивних результатів завдяки унікальному поєднанню авторських методик. 
Для практичних психологів, соціальних педагогів, педагогічних працівників навчальних закладів, студентів, а також усіх, хто прагне краще зрозуміти власне життя, зробити його більш комфортним і навчитися жити в злагоді з собою та довкіллям. 
 

Опис:

ЗМІСТ
Вступне слово
Тематичний план змісту навчальної дисципліни «Основи професійної майстерності психолога»

Модуль І. Особистісне зростання психолога
1. Особистість психолога як інструмент його професійної діяльності
2. Цінності у професійній діяльності психолога 
3. Відповідальність як складова професійної майстерності психолога 
4. Усвідомленість життя. Сприйняття і визнання реальності 
5. Позитивна налаштованість і «магнетизм» психолога 
6. Асертивність і конгруентність психолога
7. Психологічні кордони особистості

Модуль ІІ. Розвиток професійних компетенцій
8. Мова як засіб впливу 
9, 10. Невербальна комунікація 
11. Мистецтво емоційної саморегуляції психолога 
12. Управління емоціями як професійно важливе уміння психолога 
13. Комунікативна компетентність психолога 
14. Кроки назустріч. Позитивна взаємодія у складних комунікативних ситуаціях
Література    
Термінологічний словник
Додатки: Словник емоцій. Притчі як інструмент роботи психолога
 

Вступне слово
Актуальним завданням сучасної освіти є фахова підготовка психолога, професійна майстерність якого відповідала б потребам суспільства. У процесі професійного становлення під час навчання у ВНЗ майбутній спеціаліст повинен оволодіти системою різних умінь для здійснення діагностичної, корекційної, розвивальної, експертної, консультативної, управлінської, а також викладацької та науково-дослідної (для ОКР «Магістр») професійної діяльності. 
Враховуючи специфіку цієї професії, її спрямованість на надання психологічної допомоги й підтримки іншим людям, основним інструментом діяльності психолога є його особистість. Саме через свою особистість психолог чинить цілющий вплив на клієнтів. Тому разом з підвищенням рівня теоретичної професійної підготовки студентів-психологів, необхідно створити сприятливі умови для розвитку їхніх особистісних якостей, що забезпечують ефективність виконання професійної діяльності та здійснення особистісної відкоригованості. Невідкоригованість спеціаліста, наявність особистісної проблематики, пов’язаної з внутрішніми суперечностями та психологічними захистами, ставить під  загрозу професійну реалізацію в майбутньому. Гармонізація особистості практичного психолога є важливою передумовою ефективної професійної діяльності. 
Розвиток професійної майстерності під час навчання передбачає цілеспрямоване формування  психологічної готовності психолога до майбутньої діяльності, найважливішими складовими якої є: особистісна готовність (сформованість ціннісно-мотиваційної сфери, позитивне ставлення до майбутньої діяльності, відсутність виражених внутрішніх конфліктів, самостійність, відповідальність, адекватна самооцінка, асертивність, об’єктивність, конгруентність, автентичність, комунікативна толерантність, емпатійні здібності, емоційна стійкість, урівноваженість, цілеспрямованість; наполегливість, гуманістична спрямованість тощо) і функціональна (володіння психологічним інструментарієм та технологіями, техніками, методами, необхідних для виконання різних видів професійної діяльності психолога; сформованість загальнопрофесійних та спеціальних умінь, що відповідають психологічній структурі діяльності).
Поліпшити якість професійної підготовки психологів можна за умови використання надбань практичної психології. У якості засобу цілеспрямованого формування професійної майстерності майбутніх психологів обрано психологічний практикум із застосуванням тренінгових технологій, інтерактивних і активних методів навчання.

Навчально-методичний посібник має на меті вдосконалення особистісних якостей і професійно важливих умінь, необхідних для успішного здійснення майбутньої професійної діяльності. 
Особливість програми – практична спрямованість, простота, доступність, легкість у використанні, швидке досягнення позитивних результатів завдяки унікальному поєднанню авторських методик. 
Програма курсу «Основи професійної майстерності психолога» підготовлена відповідно до навчального плану і складається з двох модулів: «Особистісне зростання психолога» та «Розвиток загальнопрофесійних умінь». Кожний модуль охоплює окремі теми, які розкривають зміст курсу.
Перший модуль присвячений формуванню індивідуально-психологічних якостей, переконань, цінностей, настанов, які необхідні майбутньому фахівцю для якісного виконання професійної діяльності.
Другий модуль передбачає засвоєння знань із галузі психології, оволодіння сучасним психологічним інструментарієм, прийомами і техніками психологічної практики. 

Методичною особливістю курсу «Основи професійної майстерності психолога» є проблемність викладання, яка досягається через залучення студентів до обговорення різних питань, надання їм можливості висловлювати власну думку, робити висновки. 
У курсі пропонується застосування активних та інтерактивних методів навчання (дискусії, мозкові штурми, рольові ігри, евристичні бесіди, аналіз ситуацій, тренінгові вправи, тестування, тематичні вправи, ділові ігри, відео аналіз та ін.), що збільшують результативність засвоєння навчального матеріалу. 
Однією з умов ефективної реалізації цілей та завдань курсу є створення на заняттях мотивувального середовища, атмосфери співпраці й творчого пошуку власних відповідей на життєві запитання, стосовно розуміння себе і свого місця в світі, взаємин з довкіллям, професійної реалізації.
Програмою передбачено самостійну роботу студентів, яка полягає в: 
складанні відповідей на запитання («Мотивуючий контроль»), 
виконанні домашніх завдань, які вміщують основний матеріал теми; 
заповненні щоденника;
підготовці рефератів, повідомлень, доповідей на запропоновані теми та ін.
Самостійна робота сприяє тому, щоб отриманий на заняттях досвід перетворився на практичні професійно і життєво важливі навички та уміння. 
Змістове наповнення занять може видозмінюватися залежно від особистості й рівня професійної підготовки викладача, складу групи, від кількості академічних годин. Наукова інформація і практичні розробки, запропоновані авторами програми, можуть комбінуватися залежно від мети, завдань і умов. 
Творче використання матеріалів психологічного практикуму прискорить процес досягнення студентами особистісної зрілості та як суб’єктів діяльності, їхньої конкурентоздатності та мобільності при виконанні функціональних обов’язків. 

 

Ознайомчий фрагмент

Заняття 1. Особистість психолога як інструмент його професійної діяльності

Мета: ознайомити студентів із програмою курсу «Основи професійної майстерності психолога»; погодити норми групової взаємодії та виявити їхні очікування; ознайомити з професіограмою психолога і основними якостями, якими він має володіти; провести діагностику умінь управляти собою і налагоджувати позитивну взаємодію; виявити рівень засвоєння навчального матеріалу. 

Очікувані здобутки студентів: виявлення рівня розвитку умінь управляти собою і налагоджувати позитивну взаємодію; набуття умінь здійснювати самооцінювання та рефлексію.

Структура заняття 

Вступне слово. Притча «Три типи людини». Коротка інформація про курс «Основи професійної майстерності», його мету, зміст та особливості проведення занять.   
«Налагоджувати добрі взаємини мені допомагає…».    
Сподівання від курсу / заняття. «Пісочний годинник».    
Основні норми взаємодії (на першому занятті норми ухвалюються, на наступних – повторюються та використовуються для управління групою).    
Портрет професіонала.    
Ключі до професійної майстерності психолога.    
Самооцінка умінь управляти собою і налагоджувати позитивну взаємодію.    
Рефлексія «Тут і тепер». Про рефлексію.   
Мотивуючий контроль.    
Домашнє завдання.       

ВСТУПНЕ СЛОВО. ПРИТЧА «ТРИ ТИПИ ЛЮДИНИ»

Існує чудова традиція передавати знання та досвід з покоління в покоління через притчі, казки, афоризми. В них закладені цінні уроки, які допомагають отримати доступ до знання закономірностей Світу, а «словам потрапити прямо в серце». У притчах описані різні історії, що відбуваються з людьми в буденному житті. У різних країнах звертаються до народної мудрості, шукаючи відповіді на життєві запитання. Долучимося і ми до цієї традиції. Вступом до кожного заняття буде притча.

«Три типи людини». Одного разу Акбар, правитель Індії, отримав у подарунок три абсолютно однакові золоті фігурки і лист. У листі зазначалося, що кожна з фігурок має своє значення і цінність.
Акбар покликав своїх радників і наказав знайти відмінності. Довго вчені мужі зважували фігурки із золота, вимірювали довжину, перевіряли пробу золота, але так і не змогли виявити ні зовнішніх, ні внутрішніх відмінностей. Вони тільки розводили руками, визнаючи свою безпорадність.
Лише мудрець Бірбал не здавався. Він знайшов маленькі отвори у вухах фігурок і просунув у них тоненький золотий дротик. У першої фігурки кінець дротика вийшов з другого вуха, у другої – з рота, а у третьої – через пупок. Трохи поміркувавши, він сказав: 
– Загадку розгадано. Перша фігурка символізує людину, в якого в одне вухо влітає, а з іншого вилітає. Друга – нагадує людину, яка, ледь дослухавши сказане, не подумавши, відразу ж поспішає розповісти це іншим. Третя фігурка символізує людину, яка осмислює почуте, зважує і пропускає через серце. Ця фігурка  є найбільш цінною з трьох.

  • Про що ця притча?
  • Яка фігурка найкраще символізує професійного психолога?

Практичний психолог має володіти знаннями та вміннями щодо здійснення діагностичної, корекційної, розвивальної, просвітницької, експертної, консультативної, управлінської, а також викладацької, та науково-дослідної професійної діяльності. 
Специфіка діяльності психолога полягає у тому, що його особистість є інструментом роботи. Через свою особистість психолог чинить цілющий вплив на клієнта. Тому готовність психолога до професійної діяльності передбачає наявність не лише певних професійних знань і умінь, навичок, а й і наявність особистісних якостей, які забезпечують ефективність виконання професійної діяльності, виступають як професійно значущі. Адже задоволеність професією та успішність професійної діяльності перебувають у прямій залежності від ступеня  відповідності індивідуальних якостей вимогам професії. 
Робота психолога над удосконаленням своєї особистості та ролі «Я−Психолог» – процес безперервний, оскільки завжди є простір для навчання і самовдосконалення. Основою ефективного навчання є практичний досвід: тільки зробивши дію і осмисливши її, ми здобуваємо досвід, що дає змогу ефективно виконувати наступну дію.
Психологічний практикум відбуватиметься у вигляді інтерактивних занять, впродовж яких матимете можливість досліджувати себе й власні можливості, вдосконалювати особистісні якості та розвивати уміння, необхідні для майбутньої професійної діяльності.
Тож, почнімо. Передусім, познайомимося.

«НАЛАГОДЖУВАТИ ДОБРІ ВЗАЄМИНИ МЕНІ ДОПОМАГАЄ…» 
Добрий початок — половина справи.
Платон

Мета: знайомство зі студентами, формування позиції взаємодії на тренінгу; виявлення якостей особистості, що сприяють позитивній взаємодії через актуалізацію життєвого досвіду. 

Опис. Назвіть, будь ласка, своє ім’я і продовжить речення: «Налагоджувати добрі взаємини мені допомагає…». 

Обговорення, зворотна комунікація

  • Який взаємозв’язок цієї вправи з темою заняття / курсом?

Коментар. За висловом А. де Сент-Екзюпері «Єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування». Добрі стосунки, позитивна взаємодія з довкіллям для кожного з нас мають сенс, – роблять нас сильнішими, сприяють розвитку впевненості й самоповаги,  полегшують вирішення життєвих завдань, оздоровлюють психологічно і наповнюють щастям. В основі позитивної взаємодії – неупереджене ставлення до співрозмовника, толерантність, повага, розуміння, довіра, доброта, милосердя, чуйність та ін. Позитивна взаємодія психолога з клієнтами, слухачами, студентами тренінгів є ключем до досягнення позитивних результатів професійної діяльності.

СПОДІВАННЯ. «ПІСОЧНИЙ ГОДИННИК»

Поспішати − означає робити виважені рухи без перерв між ними

Мета: виявлення сподівань студентів від заняття і курсу «Основи професійної майстерності психолога»; визначення кола питань, на які доцільно звернути увагу в процесі роботи з групою. 

Ресурси: фліпчарт, аркуш паперу з намальованим на ньому великим пісочним годинником, жовті паперові кружечки або стікери (їх утричі більше, ніж студентів), клей, ручки.

Опис. Студенти отримують стікери або по три кружечки, які символізують піщинки. На кожному з них вони записують очікування від заняття / курсу. Аби полегшити роботу, можна запитати: «Які знання, вміння хочете отримати, аби цей навчальний курс був для вас максимально корисним?». Після цього студенти почергово виходять до фліпчарту, зачитують очікування і наклеюють їх у верхній частині пісочного годинника. Викладач зачитує свої очікування останнім.
Бажано, щоб аркуш з очікуваннями, був на кожному занятті й студенти мали можливість дописувати нові очікування, а ті що справдилися, переклеювати у нижню частину малюнка. Нереалізовані очікування залишаються на місці.

Обговорення, зворотна комунікація 

  • Для чого потрібно визначати свої очікування?
  • Що робити, щоб очікування справдилися? (Діяти, працювати).

Коментар. Якщо ви не знаєте, куди йдете, то можете прийти не туди, куди вам би хотілося. Користь, яку можна почерпнути з будь-якої діяльності, прямо пропорційна розумінню того, що ми хочемо в результаті отримати. 

Вправа «Очікування» допомагає почати навчання на базі знань, досвіду, які вже є в студентів, конкретизує цілі навчального курсу, очікувані досягнення і задає групі напрям роботи. Знання про результати навчання допомагають студентам побороти недовіру, створюють вагому мотивацію. Ця вправа дає змогу чітко усвідомити, на що спрямований курс «Основи професійної майстерності», що очікується від них самих.

ОСНОВНІ НОРМИ ВЗАЄМОДІЇ

Недостатньо знати, необхідно також застосовувати. 
А. Франс

Мета: підготовка групи до ефективної роботи на тренінгу шляхом погодження основних норм.

Опис. Для злагодженої роботи групи пропонується запровадити певні норми, які створюють атмосферу довіри, доброзичливості та творчої співпраці, й дотримуватись їх. Основні норми пропонує викладач і записує їх на фліпчарті після обговорення та погодження з групою. Додаткові правила від студентів також можна включити у перелік, якщо вони сприяють дружній атмосфері, і група з ними погоджується. 
Список норм закріплюється на помітному місці, щоб можна було звернутися до нього при потребі. Викладач нагадує про норми у разі їх порушення. 

Рекомендовані норми взаємодії:

  • цінувати час;
  • бути уважними і присутніми «тут і тепер»;
  • позитивно мислити, висловлюватися в категоріях бажань, а не страхів (без часток «НЕ»);
  • персоніфікувати висловлювання «А я думаю так…»;
  • акцентувати мову почуттів;
  • надавати конструктивний зворотний зв’язок;
  • правило «Стоп»;
  • дослідницька позиція;
  • конфіденційність.

Варіанти пояснення групі норм взаємодії
Цінувати час. За короткий період доведеться розглянути важливі питання, набути певних умінь, тому уважність, зосередженість на темі занять, конкретність висловлювань, дотримання регламенту, вчасне повернення з перерв допоможуть досягти бажаного результату. 

Бути уважним і присутнім «тут і тепер» означає спостерігати за тим, що відбувається в групі, активно слухати інших, не перебиваючи їх, а також тримати у полі зору власні думки, почуття, тілесні відчуття. Усвідомлена присутність та обговорення того, що відбувається на занятті, іноді дає більший ефект, ніж заздалегідь підготовлені вправи. 

Позитивно мислити, висловлюватися в категоріях бажань, а не страхів, звертати увагу на позитивні аспекти того, що відбувається, знаходити в одногрупниках позитивні риси та якості, частіше ставити собі запитання «Що в тому доброго для мене?»; уникати пересудів, пліток, негативних висловлювань; набувати цінний досвід із того, що відбувається на заняттях. «Мудрий цінує всіх, бо в кожному помічає щось добре». Прості й щирі фрази собі: «У мене все вийде!» «Я зможу», «Я зроблю», покращують діяльність. Гумор на заняттях також заохочується. 

Персоніфікувати висловлення «А я думаю так…» – означає відмовитися від безособових тверджень, мовних форм і замінити їх адресними. Пропонується замість висловів «вважається...», «дехто вважає, що ...» вживати словосполучення такого типу: «Я вважаю, що ...», «Я так думаю…», «На мій погляд…». Вислови на зразок «Усі так думають» не несуть конкретної інформації, не відповідають дійсності. При цьому, висловлюючи власні думки та ідеї, не заперечуємо думок інших. Кожний має право на власну думку та її висловлення. Окрім того, на одне запитання може існувати декілька правильних відповідей. Розуміти позицію іншої людини ще не означає її поділяти. Проте розуміння й повага до права іншої людини на погляди, які не збігаються з вашими, важливі самі по собі. Отже, пропонується персоніфікувати висловлювання, – зважати на різні точки зору. 

Акцентувати мову почуттів – замінити критичні зауваження, оцінні судження стосовно інших описом власних переживань (не «ти мене образив», а «мені прикро, коли...»).
Надавати конструктивну зворотну комунікацію, тобто на будь-яку дію або подію під час заняття кожен студент має право відреагувати, поділитися з іншими власними думками й відчуттями щодо того, що відбулося. 

Налагодження зворотної комунікації допомагає студентам зрозуміти й усвідомити те, як інші сприймають їхні думки, почуття й вчинки, а також дає можливість викладачу стежити за динамікою групи, вчасно коригувати перебіг заняття. Оскільки саморозкриття студентів, засвоєння нових поведінкових навичок залежать від якості зворотної комунікації, до неї висувають спеціальні вимоги: надавати зворотну комунікацію щодо поведінки, а не властивостей особистості (замість «Ви – безвідповідальні» – «За останній тиждень ви спізнилися чотири рази»); надавати зворотний зв’язок стосовно актуальних подій, а не тих, що відбулися в минулому. 

Правило «Стоп» дозволяє кожному студенту «пропустити хід», наприклад, не брати участі у вправі, утриматися від висловлювання думки, без додаткового пояснення причин такого рішення.

Дослідницька позиція – творче ставлення до того, що відбувається у групі, налаштування студентів на суб'єктивне «відкриття» уже відомих ідей, фактів, закономірностей, а також власних можливостей, якостей, ресурсів, способів поведінки. На заняттях будемо експериментувати з різними техніками і прийомами, іноді через спроби і помилки доведеться набувати досвід. Тому важливо відкритися новому досвіду, дозволити собі вільно експериментувати і, навіть, ризикувати.

Конфіденційність полягає в рекомендації не розголошувати особистісну інформацію поза межами аудиторії, зберігати таємницю наших «експериментів». В атмосфері безпеки легше спілкуватися відверто й невимушено, вдосконалювати професійні уміння.

Обговорення, зворотна комунікація

  • Для чого ми ухвалювали норми взаємодії? 
  • Як вони вплинуть на нашу спільну роботу? 
  • Як дотримання норм може допомогти в повсякденному житті, майбутній професійній діяльності? Що зміниться?
  • Розвитку яких професійних умінь сприяє засвоєння цих норм?
  • Чи існують перешкоди для їх застосування? Якщо так, то які?

Інформація для викладача. Ухвалення групових норм і засвоєння їх студентами є важливим завданням курсу «Основи професійної майстерності». У цій вправі наведено орієнтовний перелік базових норм, ефективність яких перевірена часом. Норми слугують інструментом управління групою, водночас сприяють розвитку професійних умінь майбутнього психолога. Тому на початкових заняттях пропонується їх повторювати за допомогою різних способів (намалювати, передати зміст невербально тощо), додавати до них нові норми. А на наступних заняттях рекомендується нагадувати про правила, коли вони порушуються (наприклад: «Скажіть те саме іншими словами, застосовуючи норму персоніфікації чи позитивного мислення тощо»).

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІОНАЛА 
Той, хто хоче, робить більше, ніж той, хто може. 
Г. Маррі.

Мета: визначення чинників успіху в діяльності психолога, ознайомлення з професіограмою психолога; створення образу професіонала і поступове його уточнення та збагачення протягом занять. 

Ресурси: перелік якостей, умінь психолога для роботи в малих групах, заздалегідь підготовлений викладачем (4-5 екземплярів).

Опис

1. «Якості психолога». Ключовим поняттям курсу є «професійна майстерність». Для кращого розуміння цього поняття звернімося до життєвого досвіду. «У кожного з нас є уявлення про успішного і неуспішного, або ефективного і неефективного психолога. Згадайте конкретних психологів, яких вважаєте професіоналами своєї справи. Якими якостями володіють ці люди? Що робить їх хорошими психологами? Також пригадайте неуспішних фахівців, і зосередьтеся на причинах їхніх невдач. 
Далі студенти називають по дві найважливіших, на їхній погляд, якості успішного і неуспішного психолога, аргументуючи свою думку. Викладач фіксує ці якості на фліпчарті, розподіляючи їх між двома списками: «Якості успішного психолога» та «Характеристики неуспішного фахівця». Якщо думки повторюються, можна ставити позначку навпроти відповідної якості.

Якості успішного психолога      Характеристики неуспішного фахівця
Вміє вислухати 
Уважний
Не оцінює, не засуджує
Вміє надати емоційну підтримку
Толерантний
Щирий
Добрий
Зосереджений на клієнті
Розслаблений, спокійний
Інше___________________    
Говорить більше про себе
Перебиває, повчає 
Відразу дає поради
Авторитарний 
Не терпимий до різних  спонукань клієнтів 
Використовує клієнтів для задоволення своїх потреб 
Ставить багато запитань
Інше___________________

Обговорення, зворотна комунікація

  • Які думки у вас виникають, коли дивитеся на ці списки якостей?
  • Про що свідчить кількість збігів біля деяких якостей?
  • Які ж якості, уміння, особисті риси допомагають / заважають психологу домогтися бажаних результатів? 
  • Назвіть психологічні ключі та бар'єри до досягнень у професії.
  • У якому офіційному документі наведено опис особливостей професій, а також вимог, які вони ставлять перед людиною?

Коментар. Для того, щоб стати добрим фахівцем і якісно виконувати професійну діяльність, потрібні певні особистісні якості, здібності, знання, вміння. Вичерпний опис особливостей певної професії, зміст професійної праці, а також вимоги, які вона ставить перед людиною наведено у професіограмах. У професіограмі психолога перелічено якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності [28]. 

До них віднесено:
здібності: високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги (здатність тривалий час зосереджуватися на одному предметі, не відволікаючись на інші об'єкти і не послабляючи уваги); високий рівень розвитку переключення і розподілу уваги (здатність швидко переводити увагу з одного предмета на інший чи з одного виду діяльності на інший, а також утримувати в центрі уваги одночасно кілька предметів чи робити одночасно кілька дій); розвинені образна і словесно-логічна пам'ять; образне і логічне мислення; комунікативні та ораторські здібності (спілкування і взаємодія з людьми, уміння встановлювати контакти, уміння слухати та грамотно висловлювати думку, говорити чітко, ясно, виразно); здатність до самоконтролю;
особистісні якості, інтереси і нахили: відповідальність, інтерес і повага до інших людей, безоцінне ставлення до них. терпимість, тактовність, вихованість, схильність до співпереживання, гнучкість поведінки, уміння зберігати таємницю; прагнення до самопізнання й саморозвитку, допитливість оригінальність, ерудованість, ініціативність, цілеспрямованість, наполегливість, інтуїція, уміння прогнозувати події, творче ставлення до життя.
Також у професіограмі наведено якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності психолога, серед яких: психічна й емоційна неврівноваженість, агресивність, замкнутість, нерішучість, відсутність схильності до роботи з людьми, невміння зрозуміти позицію іншої людини, ригідність мислення (нездатність змінювати способи рішення задач відповідно до умов середовища, що змінюються), низький інтелект.

2. «Портрет професіонала». У цій вправі створимо вдосконалений портрет професійного психолога. Студенти об’єднуються в малі групи (по 3-4 осіб). Кожна група отримує перелік якостей, умінь психолога. 
Завдання малих груп полягає у тому, щоб вибрати з переліку 3-5 найважливіших, на їх погляд, якостей психолога та написати їх на окремих стікерах. Студенти можуть запропонувати якості, яких немає у переліку, а вони є важливими. 
Поки студенти працюють, викладач малює на фліпчарті силует людини, – майбутній «Портрет професіонала».
Після виконання завдання лідери малих груп почергово презентують результати спільної роботи. Вони зачитують обрані ними якості ефективного психолога, аргументуючи свій вибір, стікери з написаними якостями наклеюють на малюнок «Портрет професіонала». При цьому важливо визначити частину тіла людини, з якою пов’язана ця якість, і приклеїти стікер у відповідне місце намальованого силуету людини. Емоційні, моральні риси – до серця (доброта, любов, людяність), інтелектуальні – до голови, професіональні – до рук, воля – до сонячного сплетіння, активність – до ніг тощо. 
Важливо, щоб кожний наступний лідер малої групи додавав лише те, що ще не було сказано. Тому всі студенти мають бути уважними.

Перелік якостей та умінь може бути таким:

  • інтерес до іншої людини, уважність; 
  • усвідомлення власних цінностей і повага цінностей інших людей;
  • відсутність упереджень, безоціночне сприйняття клієнта таким, який він є; 
  • об'єктивність сприйняття реальності, вміння розрізняти факти і припущення;
  • чутливість до емоційного стану клієнта, його потреб;
  • емпатія, вміння надати емоційну підтримку;
  • прихильність до етичних цінностей професії, висока культура спілкування;
  • послідовність у діях;
  • вміння налагоджувати позитивну взаємодію з різними людьми;
  • вміння регулювати емоційну напругу в процесі взаємодії;
  • вміння заохочувати, наснажувати, мотивувати клієнта до змін;
  • вміння слухати, говорити, взаємодіяти (комунікативна компетентність);
  • харизматичність, магнетизм;
  • упевненість у собі, адекватна самооцінка і рівень домагань;
  • досконале володіння психологічним інструментарієм, техніками, методами тощо;
  • щирість;
  • гнучкість поведінки;
  • готовність до розумного ризику;
  • лідерський стиль поведінки (впевненість, активність, енергійність); 
  • відповідальність за процес і результати власної діяльності;
  • передбачливість, орієнтація на перспективу, здатність прогнозувати наслідки дій;
  • стресостійкість, витривалість до умов нервово-психічного навантаження, висока працездатність;
  • вміння аналізувати діяльність, оцінювати результати своєї праці, формулювати висновки і вчитися на помилках;
  • самоорганізація, планування, раціональне використання часу;
  • володіння способами спільної професійної діяльності та співпраці (робота в команді);
  • вміння зберігати стан психологічного благополуччя, позитивна налаштованість, позитивне мислення;
  • самодостатність;
  • ораторська майстерність;
  • вміння управляти власним емоційним станом, думками, поведінкою в різних ситуаціях (емоційна компетентність);
  • асертивність поведінки;
  • конгруентність – узгодженість  між думками, емоціями, мовою тіла і поведінкою;
  • автентичність – здатність виявляти справжні емоції та переживання; 
  • творчий підхід до виконання завдань та імпровізація;
  • розвинена уява;
  • відкритість до нового, до змін;
  • прагнення до самопізнання, саморозуміння, саморозвитку та самоактуалізації; 
  • Інші (допишіть)______________________________________

Обговорення, зворотна комунікація

  • Як можна прокоментувати отриманий результат? 
  • Легко (складно) було обрати 3-5 найголовніших якостей?
  • Як відбувався процес їх вибору?
  • Поділіться своїми враженнями від спільної роботи над завданням?
  • Чи змінилася в когось думка щодо важливості окремих якостей?

Запропонуйте формулу успіху для психолога. Що буде у чисельнику, а що – в знаменнику?
Наприкінці викладач узагальнює результат спільної роботи, пропонує студентам оцінити самих себе за виділеними критеріями і спланувати напрями самовдосконалення. 

Коментар. Мета вправи полягала не в тому, щоб «правильно» вибрати найважливіші якості. Очевидно, що зробити це неможливо. Корисним є сам процес вибору основного, аргументація думки й обговорення в групі.
Розмірковуючи над питаннями, хто такий професійний психолог, які вимоги ставляться до нього як до особистості, що робить його помічником для інших людей, ми наближаємося до моделі професійного психолога. Ця модель охоплює особистісні якості фахівця, його переконання, ціннісні настанови, уміння, які впливають на результат психологічного консультування (діяльності загалом).
Створений нами портрет не може вважатися завершеним і остаточним, оскільки завжди доповнюється проявами індивідуальності психолога. Насправді, немає універсального портрета ідеального психолога, під який варто «підганяти» себе в надії на успіх. Важливо розкрити свою індивідуальність у межах професійної діяльності. Проте елементи моделі можуть слугувати орієнтирами для власного професійного становлення, вдосконалення. Свідоме ідеалізування портрету психолога дає можливість розширити межі самовдосконалення майбутнього фахівця. 
Професійна майстерність психолога – це його здатність (готовність) відповідально й ефективно виконувати професійні функції та ролі на основі органічного поєднання сформованих знань, умінь, навичок, цінностей і досвіду.
Професійними психологами, психотерапевтами  не народжуються – ними стають. Процес самовдосконалення безперервний і триває протягом усього життя. Сильна особистість психолога, його енергія й ентузіазм, впевненість у собі, гармонійне поєднання професійно важливих і особистісних якостей, віра в справу сприяють позитивному результату діяльності. 

КЛЮЧІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПСИХОЛОГА

«Любов до ближнього» вимагає навичок і практики.
Хелена Корнеліус

В основу практикуму покладено ключові принципи й переконання, ціннісні настанови, формування яких сприяє вдосконаленню особистості майбутнього психолога.

1. Фокус уваги на цінностях. «Зосереджуй увагу на важливому!». Усвідомлення життєвих цінностей і цінностей професії.
У житті більшості людей наступає момент, коли шукають відповіді на глибинні запитання: «Що для мене є цінним?», «Який сенс моєї діяльності?», «Заради чого всі зусилля?», «Як бути в гармонії з собою?», «Як жити в гармонії з собою і з закономірностями Всесвіту?». 
Цінності не мають ціни, це найважливіше і найдорожче у житті, чесність, духовність, свобода, мир, незалежність, справедливість, відповідальність, добрі стосунки, добробут, благополуччя тощо. У цінностях відображається розуміння людиною дійсності, переконання щодо довкілля й самого себе, вони становлять глибинний рівень, який структурує досвід людини як особистості, визначає її культуру, якість життя та професійної діяльності. Саме цінності, переконання, внутрішні настанови слугують орієнтирами, визначаючи напрям руху у життєвому просторі, допомагають пам’ятати про пріоритети, зосереджуватися на найважливішому, досягати бажаного. Вони визначають характер вчинків та діяльності особистості, саме від них залежить те, який зміст надаємо подіям і як емоційно реагуємо на них, як поступаємо у різних ситуаціях, ухвалюємо те чи інше рішення [26, с. 55]. Значущості надаємо тим подіям, які відповідають цінностям, підтверджують погляди і переконання, схильні не брати до уваги ті факти, які їм суперечать.
Свідомо чи несвідомо організовуємо своє життя, здійснюємо повсякденний вибір, докладаємо зусилля, час, фінанси в такий спосіб, щоб у житті мати те, що відповідає нашим цінностям. Уміння вибирати найбільш значуще й оминати несуттєве позбавляє від багатьох, не вартих уваги проблем.
Лише усвідомлюючи та шануючи власні цінності, − розуміємо і визнаємо унікальність внутрішнього світу і цінності інших людей. 

Цінності професії психолога:

  • високий рівень мотивації до професії, спрямованість на допомогу клієнту. Якщо людина прийшла в психологію для розв'язання власних психологічних проблем (егоцентрична мотивація), то вона не тільки не зможе зрозуміти труднощі клієнта, а й переноситиме на нього власні;
  • віра в людей, позитивна установка щодо них (Р. Мей, L. Brammer), віра у здатність клієнта долати життєві труднощі (В. Панок, Н. Чепелєва), до позитивних змін і розвитку;
  • уміння зберігати таємницю; 
  • прогресивні уявлення про етичні цінності;
  • готовність до співпраці та спрямованість на позитивний результат діяльності.

Коли в основу взаємодії співрозмовників покладено духовні й загальнолюдські цінності, − між ними налагоджується порозуміння, згода і гармонія. Саме така взаємодія є позитивною. Вона базується на толерантності, повазі, розумінні, довірі, співчутті, чуйності, щирості й любові. Уміння психолога налагоджувати позитивну взаємодію з клієнтами, аудиторією, колегами є фундаментом досягнення позитивних результатів у різних видах діяльності. 

2. Відповідальність. «Все починай із себе!». В основі діяльності психолога – високий рівень особистісної відповідальності, інтернальність (внутрішній локус контролю), усвідомлення меж власної компетентності, уміння розподіляти відповідальність з клієнтом, самостійність в ухваленні рішень.
Кожен з нас творить власне життя і є відповідальним за свої думки, емоційне реагування, вчинки, поведінку, стосунки, благополуччя, життя загалом. Скаржитися на життя і покладати відповідальність за свої промахи на ситуацію або інших людей, звинувачувати їх у труднощах означає нічого не робити самим, бути безпорадними жертвами обставин. Завжди маємо вибір: про що думати або не думати, переживати ту чи іншу емоцію, творити чи руйнувати, розвиватися чи деградувати, бути щасливими чи нещасливими. 
Коли відчуваємо себе відповідальними, усвідомлюючи при цьому, що не можемо задовольняти свої потреби за рахунок інших [33, с. 58], свідомо щось робимо для покращення різних сфер життя, тоді й відбуваються позитивні зміни. Недотримання принципу відповідального ставлення до життя, стосунків загрожує неприємними несподіванками, які, з великою ймовірністю, спричиняють дистрес. 
Екологію спілкування забезпечують усі учасники взаємодії і відповідальність за її результат розподіляється також між ними. Адекватно оцінюючи ситуацію і взявши персональну відповідальність за те, що відбувається, є можливість вирішити її без звинувачення, образ і агресії, знайти прийнятний для усіх спосіб вирішення ситуації. 
Метафорично життя можна уявити ніби біле полотно, на якому різнобарвними фарбами творимо власний шедевр. Якою буде наприкінці ця картина залежить від самої людини. Кожен з нас наділений можливостями стати художником, тобто господарем і розпорядником свого життя. 

3. Позитивне налаштування щодо себе, інших людей, Світу. Основою позитивного налаштування є життєва позиція особистості «Я – в порядку, інші – в порядку» (Т. Харріс), уміння зберігати / підтримувати внутрішній стан рівноваги і емоційного благополуччя.
Світ навколо нас є таким, яким є. Значно важливіше для нас самих те, як ми цей світ сприймаємо, які думки й емоції переважають: позитивні чи негативні. Людина створює навколо себе сприятливий для взаємодії й взаєморозуміння простір, ніби випромінює позитив тоді, коли перебуває сама у стані внутрішнього психологічного благополуччя. Само по собі ставлення до клієнтів з повагою, як до цілісної і дієздатної особистості незалежно від історії його життя, розкриває його силу і найкращі якості, з великою ймовірністю викликає позитивний відгук з його боку. 
Адже, стосунки ніби дзеркало,– співрозмовники схильні автоматично, підсвідомо віддзеркалювати емоції один одного, стиль поведінки під час взаємодії. А це впливає на комунікацію, переговори та вирішення професійних завдань, призводить до певних результатів взаємодії: приємних чи не дуже.
Позитивно налаштовані люди психологічно адаптовані, цінують добрі стосунки, будують їх на партнерських засадах та позитивних емоціях, вважають інших здібними і упевнені, що вони володіють всіма можливостями досягати добрих результатів. Саме тому люди, які працюють над поліпшенням свого життя і діяльності, використовують практики позитивного налаштування до людей, ситуацій, довкілля. 

4. Усвідомленість життя, процесу взаємодії, визнання реальності. «Спостерігаю, чую, відчуваю, осмислюю, роблю висновки…». Із зовнішнього і внутрішнього світу особистості в мозок постійно надходить інформація. Принцип усвідомленості полягає в присутності «тут і тепер», спостережливості до того, що відбувається усередині себе і навколо. Усвідомлено взаємодіяти означає: зосередженість на цьому процесі, уважність до співрозмовника, його емоційного стану й потреб, уважне слухання, щире і конкретне висловлення своїх думок, осмислені дії.
Застосування принципу реальності у житті означає просто спостерігати і визнавати реальність, життєві обставини, себе, відмінності між людьми замість оцінювання й засудження. Адже кожна людина є особливою і своєрідною, зі своїми поглядами на життя, цінностями і переконаннями, культурою, вихованням, характером, здібностями, життєвим досвідом тощо.
Визнання реальності («Те, що є, – є»), об’єктивність сприйняття
– сприймати реальність об’єктивно, такою, яка вона є, а не такою, якою її хочеться бачити, наповнюючи своїми очікуваннями, страхами, фантазіями та нездійсненними мріями;
– адекватно оцінювати існуючу ситуацію, опираючись на об'єктивні дані й факти; розуміти різницю між власним поглядом на світ, своїми припущеннями та реальністю. Наслідками неадекватного сприйняття комунікативної ситуації, хибних узагальнень, помилкових суджень є бар’єри, проблеми та труднощі у стосунках; 
– сприймати життєві обставини, не шкодуючи про розбіжності бажаного і реального, а змінювати щось на краще;
– визнавати власні достоїнства і недоліки;
– толерантно сприймати інших людей з їхніми чеснотами і недоліками, розуміючи унікальність внутрішнього світу кожного; надавати можливість співрозмовнику «бути собою», не пропускаючи через призму власного досвіду, цінностей і поглядів. Саме розуміння відмінностей і визнання їх цінності, відсутність упереджень є основою толерантного сприйняття поваги до них.

Не варто порівнювати людей між собою, а просто сприймати їх такими, які вони є, без оцінювання і засудження. І не потрібно намагатися їх змінювати, контролювати і допомагати, якщо про це не просять. Та й неможливо перетворити співрозмовника в когось іншого, хто відповідає нашим очікуванням. Цінним подарунком для нього є створення простору, в якому безпечно «бути собою». 

5. Асертивність, відчуття міри і такту. «Золота середина у всьому!!!» Інтуїтивно більшість людей відчувають «золоту середину» у поведінці, яка забезпечує найбільш сприятливу атмосферу в комунікативних ситуаціях, баланс у стосунках. Емоційні крайнощі: як бурхливі, некеровані переживання, так і байдужість, відсутність емоцій – створюють дискомфорт у спілкуванні. «Золотою серединою» між агресивною і пасивною є асертивна поведінка. Асертивна особистість завжди відчуває, коли її поведінка буде недоречною, і може утримати себе від некерованого сплеску емоцій, бере на себе відповідальність за власний емоційний стан. За своєю суттю асертивність – це філософія особистої відповідальності.
Однією з важливих ознак асертивності є уміння вибудовувати здорові психологічні кордони і захищати їх. «Я не зобов’язаний відповідати твоїм очікуванням, а ти – моїм. Ми – партнери». Людина переживає більше позитивних емоцій у житті ніж негативних, почуває себе більш комфортно і впевнено у спілкуванні, коли вміє відстоювати свою думку, регулювати межу втручання у власний внутрішній світ, захищати себе від впливу некоректних думок і бажань, приниження, маніпулювання з боку інших людей. Без нормального функціонування кордонів люди відчувають труднощі в повсякденному житті, у стосунках. 

6. Управління власними емоціями та думками. «Хто ким керує: ви емоціями чи вони вами?». На жаль, природа не забезпечила нас особливою кнопкою, що дозволяє відключати емоції у тих ситуаціях, коли не хочемо їх переживати. Водночас існує чимало способів, за допомогою яких можемо давати вихід негативним емоціям, зберігати душевну рівновагу, підтримувати позитивне налаштування тощо. Для того, щоб працювати психологом потрібно навчитися управляти собою, зберігати внутрішню рівновагу й позитивне налаштування до співрозмовника незалежно від того, що відбувається усередині чи зовні; бути витриманим, толерантним до невизначеності; виважено сприймати спонтанність та непередбачуваність життя тощо.
На одну і ту саму ситуацію в людей виникають різні емоційні реакції, оскільки їхні думки про неї різняться. Думки і емоції нероздільно взаємопов'язані і постійно впливають один на одного. Механізм простий: те, що людина думає про якусь подію, безпосередньо впливає на емоції, що переживає з цього приводу. Є такий вислів «Якщо хочеш управляти власними емоціями – керуй своїми думками!». Вміння розрізняти ірраціональні думки і замінювати їх раціональними додає упевненості, сприяє комфорту та налагодженню добрих взаємин.

7. Відкритість змінам. «Зміни не тільки можливі, а й неминучі. Люди змінюються» (М. Еріксон) [1, 139-155]. Внутрішній світ особистості й зовнішній світ постійно змінюються. Хочеться цього чи ні, а зміни є супутниками життя, відбуваються безперервно, – змінюються часи, обставини, вік людей, досвід, усе змінюється. Усе змінюється, але ніщо не щезає безслідно (Овідій). Переконання про те, що люди не змінюються, є хибним і перешкоджає особистісному зростанню. Для прикладу, людина стає впевненою, рішучою й вольовою, коли має мрію і робить все для її здійснення. 
Початок нових справ, досягнення бажаного або вирішення життєвих завдань пов’язано з внесенням змін, навіть, з ризиком. Часто бажання щось змінити на краще супроводжується страхом, що не вийде. Виникнення відчуття невпевненості, тривоги у незнайомих ситуаціях, умовах невизначеності є абсолютно нормальним. З іншого боку, постійний страх невідомого, тривога про те, що може щось статися; боязнь припуститися помилки з’їдають позитивні емоції, зачиняють двері до позитивних змін. Чим більше боїмося помилитися, тим більше ймовірність, що так і буде; що очікуємо від довкілля в наших думках, почуттях, фантазіях, мріях, то й має шанс втілення. 
Можна боятися змін, сумніватися, але все одно вони будуть відбуватися. Будучи психологічно готовими до несподіваних поворотів подій, тим самим налаштовуємося бути гнучкими у реагуванні на зовнішні зміни. Довіра до процесу життя, його проживання без очікування неприємностей; визнання подій, що відбуваються, внутрішні установки на кшталт «Усе, що відбувається, – на краще», «Усе, що відбувається, має сенс і є закономірним», «Усе відбувається своєчасно і тоді, коли потрібно»; уміння отримувати досвід з ситуацій, що трапляються, «вчитися на помилках», причому не тільки на своїх,– дає відчуття безпеки, підтримки, впевненості, послаблює неприємні переживання. Завдяки змінам відбувається набуття досвіду, розвиток, вдосконалення особистості.

8. Магнетизм особистості. «Магнетизм – це сила..!»Специфіка діяльності психолога полягає в тому, що саме його особистісні якості, енергетика, харизма, імідж, стиль роботи, чарівність і навіть артистичність визначають вплив на клієнта, групу та результат діяльності. 
Характеристики особистості, до якої ніби до магніта, тягнуться люди такі:
•    привітність, вітальність;
•    особиста чарівність, неординарність;
•    оптимізм, здатність до зарядження енергією інших людей, натхнення їх на певні дії і вчинки;
•    упевнена манера поведінки, здатність володіти собою і ситуацією;
•    новизна ідей;
•    незалежність і самостійність у рішеннях і вчинках;
•    позитивне сприйняття, захоплення з боку інших людей;
•    емоційна привабливість для людей; 
•    добрі риторичні здібності, вміння висловлюватися точно й лаконічно та ін.

9. Позитивна взаємодія. «Виграти може кожен!» (Х. Корнеліус). Спрямованість на співпрацю і взаємовиграшний результат, пошук згоди й порозуміння у різних комунікативних ситуаціях, зокрема, конфліктних; персональна відповідальність кожного учасника взаємодії за її перебіг і результат, гнучкість поведінки дають змогу налагоджувати й підтримувати продуктивні взаємини.
Уміння позитивно взаємодіяти – це мистецтво слухати і чути, бачити і відчувати, розуміти співрозмовника і доносити до нього свої думки, конструктивно вирішувати комунікативні завдання, досягати позитивних результатів в сумісній діяльності. 
Позитивна взаємодія передбачає самоповагу, шанобливе й неупереджене ставлення до співрозмовника. Це позиція достойної людини, яка поважає себе і визнає гідність інших, прихильно ставиться до себе і до довкілля, цінує добрі стосунки, налагоджує їх на партнерських засадах і позитивних емоціях; вважає інших здібними й упевнена, що вони володіють всіма можливостями досягати добрих результатів.

10. Вдячність. «Фортуна на боці тих, хто вміє бути вдячним». Почуття подяки має велику силу творити і змінювати життя на краще, поліпшувати стосунки. Вміння знаходити позитивні моменти навіть у складних ситуаціях; радіти простим речам, цінувати те, що є, і бути вдячними долі навіть за найменші подарунки й досягнення є основою благополуччя, прихильності долі. По-справжньому щасливі й самодостатні люди є вдячними. Це так просто і так складно водночас. 

Вправа «Піца» (для індивідуальної роботи). 
Візьміть аркуш паперу і намалюйте велике коло. Розділіть його ніби піцу на 10 частин Кожен відрізок-радіус, що йде від центру до кола, є шкалою від нуля до десяти. Намалюйте в центрі кола нуль, а зовні − 10. Підпишіть кожен відрізок такими назвами: цінності, відповідальність, позитивна налаштованість, усвідомленість, асертивність, відкритість до змін, магнетизм, позитивна взаємодія, вдячність.
Оцініть кожну з якостей на теперішній момент життя за десятибальною шкалою і поставте крапку у відповідному місці: 0 балів – якість абсолютно не розвинена; 10 балів – максимально можлива оцінка, найвищий рівень розвитку якості. З'єднаєте крапки між собою однією лінією.
Тепер прислухайтеся до себе і, не кваплячись, поставте плюсики в тих місцях на відрізках, де ви би хотіли опинитися. Об’єктивно оцінивши свої якості на теперішній момент і визначивши перспективу їх розвитку, дайте письмову відповідь на запитання. 
Що вам може заважати /допомагати рухатися від крапки до плюсика? Опишіть можливі зовнішні обставини та внутрішні причини. Ця діаграма буде корисною у подальшій роботі над собою. Періодично будете нею користуватися, а наприкінці курсу знову зробите цю вправу, щоб побачити зміни, які відбулися.