Тренінг емоційної компетентності
«Арифметика емоцій»

Психологічний інструментарій. Якщо людина переживає емоцію, значить вона для чогось потрібна!

 

«ТАНЕЦЬ ЖИТТЯ»

Метафоричні асоціативні карти. Психологічний інструментарій для дослідження важливих
тем через метафору танцю

«УПРАВЛЯЮ СОБОЮ»

Ламіновані картки з психологічними техніками. 
30 комунікативних + 30 управління емоціями + 30 тілесних практик!!! 

"Шепіт емоцій"

 Психологічний інструментарій.  Емоції «прагнуть» бути прожитими і відреагованими, потреби задоволеними, а внутрішні конфлікти залагодженими!

"Дари мудрості"

Психологічний інструментарій. У висловах колоди «Дари мудрості» кожен знаходить подарунок − відповідь на своє запитання!

"Магія запитань"

 

Психологічний інструментарій. 130 коучингових запитань, що мобілізують енергію та спрямовують до бажаного результату. 

Тренінг емоційної компетентності

Заняття 9. 
Соціальна чуйність. 
Невербальне спілкування

Мета та завдання: усвідомлення емоційних процесів під час міжособистісної взаємодії; освоєння навичок соціальної чуйності; розширення діапазону емоцій; розвиток компетенцій: ідентифікувати, аналізувати, вербалізувати емоції та почуття співрозмовника, розуміти причини їх виникнення; надавати емоційну підтримку; володіти навичками уважного слухання.

Структура заняття 

з/п    
Зміст діяльності    Час хв.
1    Вступ. Притча “Відстань”    10
2    Намалюй за хвилину    10
3    Заморожені та гарячі    25
4    Погляд    10
5    Інтонація голосу. “Няв – няв”    15
6    “Німе кіно”. Історії про стосунки    30
7    Як зрозуміти співрозмовника? Емпатія    10
8    Долоні. Відзеркалення руху. Техніка віддзеркалення    10
9    Що ми говоримо, і як ми говоримо!    10
10    Дотик    10
11    Кроки назустріч    10
12    “Два олівця”. Вирішення комунікативних завдань    25
13    Танок точки контакту    15
14    Сонце і вітер. Техніки: підкреслення спільності, значущості партнера, вербалізації власних почуттів і партнера    20
15    Мотивуючий контроль    15
16    Шерінг    10
17    Вправа на завершення “Усі тримають усіх”    5
    Усього    4 год.

ВСТУП. ПРИТЧА “ВІДСТАНЬ”
Одного разу учитель запитав у своїх учнів: 
– Чому, коли люди сваряться, вони кричать? 
– Тому, що втрачають спокій, – сказав один. 
– Але навіщо ж кричати, якщо інша людина знаходитися з тобою поряд? – запитав учитель. 
– Чи не можна з ним говорити тихо? Навіщо кричати, якщо ти розсерджений?
Учні пропонували свої відповіді, але жодна з них не влаштувала учителя. 
 Врешті-решт він пояснив: 
– Коли люди невдоволені один одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Для того, щоб скоротити цю відстань і почути один одного, їм доводиться кричати. Чим сильніше вони гніваються, тим голосніше кричать.
– А що відбувається, коли люди закохуються? Вони не кричать, навпаки, говорять тихо, бо їхні серця знаходяться дуже близько. А коли закохуються ще сильніше, що відбувається? – продовжував учитель. – Не говорять, а тільки перешіптуються і стають ще ближчими у своїй любові. Врешті-решт навіть перешіптування стає непотрібним. Вони тільки дивляться один на одного і усе розуміють без слів. Отже, коли сперечаєтеся, не дозволяйте вашим серцям віддалятися один від одного, не вимовляйте слів, які ще більше збільшують відстань між вами. Адже може прийти день, коли відстань стане така велика, що не знайдете зворотного шляху...
Коментар. Емоції становлять основу людських стосунків. Розуміння почуттів інших людей, чуйність допомагають встановлювати і підтримувати позитивні, емоційно комфортні взаємостосунки. Добрі стосунки роблять нас сильнішими, сприяють розвитку самоповаги, оздоровлюють психологічно і наповнюють щастям. Емоції і почуття за своєю природою – суб'єктивні переживання, у спілкуванні виконують роль послання або повідомлення, зміст яких не завжди зрозумілий. 
У сфері соціальних стосунків діють соціально-культурні норми, навіть санкції на вираження емоцій. У діловому спілкуванні прийнято контролювати свої емоції, у стосунках з близькими більше спілкуватися на рівні емоцій. 
У контексті стосунків з іншими людьми емоційна компетентність проявляється в умінні відчувати емоції і настрої інших людей, розуміти їхню точку зору і проявляти увагу та інтерес до них, вирішувати емоційно напружені ситуації. Особливу увагу сьогодні приділимо невербальному спілкуванню. 

НАМАЛЮЙ ЗА ХВИЛИНУ
У житті є дві головні цілі: перша – досягнути бажаного, 
друга – радіти досягнутому. 
На друге здатні лише наймудріші. 
Мета: створити у групі невимушену атмосферу спілкування, доброзичливості; налаштувати на тему тренінгу.
Метод: творча праця.
Ресурси: маркери, кольорові олівці, фліпчарт.
Опис. Учасникам пропонується за одну хвилину намалювати свій настрій, не малюючи нічого конкретного, тільки лінії, форми, використовуючи різні кольори. Потім передати свій малюнок сусідові справа, який має вгадати настрій, зображений на малюнку. По колу учасники розповідають про настрій сусіда, який уточнює почуте.
Обговорення. 
Важко/легко визначати емоційний стан людини?
Чим пояснити помилки щодо емоційного стану іншої людини? 
Коментар. Кожна людина має право на будь-які почуття або настрій. Вони – це відзеркалення внутрішнього світу. Глибина і щирість стосунків визначається тим, наскільки люди вміють висловлювати почуття: позитивні та негативні, в присутності один одного та розуміти їх.

“ЗАМОРОЖЕНІ” ТА “ГАРЯЧІ”
Ви перетинаєте весь світ у пошуках щастя, 
а воно завжди поруч: на відстані витягнутої руки.
Горацій 
Мета: впливати на емоційні реакції інших людей, налагоджувати і підтримувати позитивні міжособистісні комунікації.
Метод: тематична вправа.
Опис. “Заморожені” – це люди без емоцій, вони не реагують на зовнішні чинники. Їхні очі відкриті, дивляться уперед. Завдання “гарячих” у тому, щоб розморозити заморожених. Інструмент розморожування: жести, міміка, дотик, слова. 
Обговорення.
Як почували себе в ролі заморожених?
Що допомогло викликати емоційну реакцію, тобто розморозити?
В яких життєвих ситуаціях заморожування є доцільним?
Які труднощі виникали у вас під час спілкування з співрозмовниками, і як ви їх долали?
Коментар. Насправді – без емоцій ми ніби заморожені: скуті, малорухливі.  Емоції роблять життя барвистим, а нас – “живими”, рухливими, активними, пластичними. Зовнішні стосунки є проекцією внутрішніх процесів. Якщо людина переповнена негативними емоціями, вона має конфліктні стосунки з оточуючими. Пригнічування, заморожування емоцій зменшує потенціал тепла, ніжності й любові. Гармонійні стосунки вибудовують гармонійні люди.

ПОГЛЯД
Коли радість та інтерес зустрічаються, 
ми починаємо любити. 
Л. Стюарт
Мета: усвідомлення важливості погляду в комунікації.
Метод: міні-лекція.
Взаємодія між людьми починається з погляду. Контакт очима – це форма дотику, найпотужніший засіб взаєморозуміння. Він включає передачу почуттів на глибшому рівні, ніж словесний. Процес “очі в очі” – це міст між душами людей, відкриття таємниці незбагненного. Деколи очима висловлюємо те, що важко сказати словами: “робити великі очі”, “стріляти очима”, “їсти очима”, “читати душу по очах”, “сяяти очима”, “мигати очима”.
В особистих контактах люди дивляться один на одного не постійно, а в межах від 30 до 60 % часу бесіди (згадайте дитячу гру “Хто кого перегляне, не моргнувши”). Очі – найвиразніша частина обличчя, повідомляють про емоційний стан, ставлення до інших, до почутого. Очі називають дзеркалом душі тому, що вони прямо і відразу відбивають енергетичні процеси тіла. Хоча усе тіло людини може випромінювати спокій або занепокоєння, особливо інтенсивно це відбувається через очі. Коли людина енергетично заряджена, її очі сяють, а це хороша ознака здорового стану. Очі є вікнами всередину і назовні. Вітальність, наповненість енергією, радістю зміцнює стосунки. Готовність до спілкування – це контакт очима, усмішка, нахил голови й тулуба до співрозмовника. 

ІНТОНАЦІЯ ГОЛОСУ. “НЯВ – НЯВ”
Щоб вчитися на своїх помилках, 
треба спочатку розуміти, що ви їх здійснюєте. 
Закон Філона
Мета: формування навичок розрізнення емоцій за інтонацією голосу, вмінь імпровізувати. 
Метод: акваріум.
Опис. Зараз зробимо щось незвичне: поспілкуємося мовою тварин, наприклад, як кішки, собачки або хтось інший. Двоє добровольців сідають на стільці у центрі кола, спинами один до одного. Упродовж 1-2 хв. спілкуються на мові обраних тварин за допомогою одного чи двох слів (наприклад, няв, гав тощо). Імпровізація заохочується. Лише інтонацією добровольці передають інформацію про пошук згоди, любов, сварку, переконування у чомусь, прохання тощо.
Завдання спостерігаючих у тому, щоб визначати емоції за інтонацією голосу в їх динаміці та записувати. Можна ускладнити завдання, запропонувавши учасникам скласти історію стосунку.
Обговорення.
Легко/важко спілкуватися лише інтонацією голосу?
Наскільки вам вдалося розуміти один одного? Як ви вважаєте?
Які емоції вловили спостерігачі?Про що була ця історія? 
Коментар. Голос несе інформацію про переживання людини, самопочуття, її темперамент, характер, а також ставлення до співрозмовника, подій. ситуацій. Тон голосу дозволяє вловити емоції співрозмовника (гнів і печаль – легше, ревнощі й нервозність – складніше).

НІМЕ КІНО. ІСТОРІЇ ПРО СТОСУНКИ
Коли усвідомили, що зробили помилку, 
зробіть відразу кроки щодо її виправлення. 
Правила життя. Д. Лама.
Мета: сприяти формуванню творчого ставлення, умінню обирати аутентичні й адекватні ситуації способи емоційного самовираження (емоційної експресії).
Метод: тематична вправа.
Ресурси: заготовлені картки з написаними сценаріями розвитку стосунків.
Опис. Стосунки не є стабільними. Вони змінюються у часі: можуть розвиватися, збагачуватися або погіршуватися, руйнуватися. Стосунки – це ті нитки зв'язку, які об'єднують людей в єдине ціле. Емоції, ставлення людей один до одного, до змісту розмови передаються не тільки словами, а й на невербальному рівні, тобто – мовою тіла. 
Чи замислюєтеся ви про те, що робите під час спілкування? (стоїте, ходите, жестикулюєте...). Яку інформацію можемо отримати, читаючи жести співрозмовника? 
Невербальними характеристиками є наступні: одяг, погляд, міміка, усмішка або її відсутність, кивки головою, жести і дотики, постава, рухи й хода, особистий простір, рукостискання і обійми, оплески; характеристики голосу; швидкість дихання та інші.
Чотири групи по 2-5 осіб. Завдання для кожної групи полягає втому, щоб показати невербально (без слів, тільки мовою тіла) обраний варіант розвитку стосунків. Ведучий пропонує групам витягнути картку зі сценарієм (сценарій тримається в таємниці).
Орієнтовні сценарії розвитку стосунків: конфлікт – розрив стосунків; побудова стосунків; зародження стосунків – перші розчарування; побудова стосунків – розрив – відновлення; сварка – вирішення конфлікту – примирення; побудова стосунків – розрив – розставання.
Після попередньої підготовки (10-15 хв.) кожна група по черзі демонструє свій сценарій. Незадіяні учасники спостерігають за невербальною поведінкою (відстань: близько – далеко; часто наближуються чи рідко, сильний – слабкий зв'язок, жести, міміка, постава, пози, погляд тощо).
Після кожної сценки – обговорення та аналіз особливостей мови тіла у різних ситуаціях. Ведучий допомагає учасникам визначити психологічні й тілесні еквіваленти стосунків.
Обговорення.
Який варіант розвитку стосунків був продемонстрований?
Легко/важко виконувати ролі? Які труднощі? (Ведучий просить акторів про це розповісти).
Які емоції були продемонстровані у сценці? За якими тілесними еквівалентами ви це побачили? (ведучий записує на фліпчарті).
Як відбувається побудова стосунків на невербальному рівні?
Що допомагає/перешкоджає побудові стосунків?
Який варіант розвитку стосунків є найкращим?
Коментар. Є тілесні еквіваленти психологічних якостей та емоцій. У проблемних стосунках тіла людей говорять про їх страждання. Вони скуті, напружені, сутуляться або незграбно рухаються. Їхні обличчя здаються похмурими, сумними або можуть нічого не виражати, немов маски. Очі дивляться в підлогу, намагаються не бачити інших людей. Здається, що вони не тільки не бачать, а й не чують. У радісних, емоційно-насичених стосунках мова тіла протилежна. 
Психологічні якості стосунків. Коли роз’єднані в стосунках: втрачаємо силу, відвертаємося (мені ці люди не потрібні), взагалі не хочемо стосунків, виникають почуття розгубленості, страху, невпевненості, меншовартості та ін. 
Коли у позитивному зв’язку: отримуємо енергію, прагнемо емоційної близькості, більше мати дружніх стосунків, виникають почуття гідності, впевненості, самодостатності, підвищується самоповага. 
Невербальна мова є глибокою, має силу будувати стосунки. Важливо вчитися слухати і “говорити” невербальною мовою. Якість комунікації покращується, якщо грамотно застосовувати нюанси невербального спілкування.

ЯК ЗРОЗУМІТИ СПІВРОЗМОВНИКА? ЕМПАТІЯ
Тільки серцем ми бачимо ясно.
А. Сент-Екзюпері
Мета: розвиток емпатії, вміння стати на місце іншої людини і побачити ситуацію з її боку.
Метод: тематична вправа.
Ресурси: цифра 9 без крапки на аркуші А4.
Опис. Між двома учасниками, що сидять один навпроти одного, лежить аркуш з цифрою 9 (6) без крапки. Запитання до учасників: яка перед вами цифра? Цифра одна, а відповіді дві. Хто правий? Поміняйтеся місцями. 
Обговорення.
Що ви тепер бачите? Що відбулося?
Що допомагає зрозуміти співрозмовника, зміст його думок, висловлювань, емоцій? 
Коментар. Основна мета спілкування між людьми – досягти взаєморозуміння. Взаєморозуміння – це не тільки розуміння інформації, її передавання, приймання, а й розуміння іншої людини як особистості з її потребами, інтересами, переживаннями, з її бажанням виглядати гідно та привабливо в очах інших, бути значущою для них та ін.
Поставити себе на місце співрозмовника, поглянути на ситуацію його очима, дозволяє краще зрозуміти його внутрішній світ, наміри, мотиви, думки й почуття. Цей механізм розуміння в психології називається ідентифікацію. 
Не менш важливим механізмом розуміння є емпатія. Ситуація іншої людини не стільки обмірковується, скільки відчувається. К. Станіславський писав, що зрозуміти – це означає відчути. Володіти емпатією – це виявляти інтерес і бути уважним, налаштовуватися на “хвилю” переживань інших людей. Висловлення іншій людині розуміння її почуттів та точки зору, навіть, якщо вона відрізняється від вашої, зменшує напругу і налаштовує на співпрацю. Емпатичні стосунки ведуть до особистісного зростання.
На відміну від емпатії, співпереживання – це здатність розділити почуття інших, надати емоційну підтримку у важку хвилину.
Обговорення.
Які способи підтримки інших людей використовуєте?
Який спосіб підтримки з боку інших вам до вподоби?
Що допомагає відчути полегшення у важку хвилину?

ДОЛОНІ. ВІДЗЕРКАЛЕННЯ РУХУ
Мета: усвідомлення важливості невербального контакту для побудови і підтримки стосунків, тренування умінь віддзеркалювати і синхронізувати рухи, розвиток імпровізації, творчості у русі.
Метод: медитація в русі.
Ресурси: програвач, повільна музика. 
Опис. На мові тіла порозуміння виражається в скороченні дистанції спілкування, а також у синхронізації рухів. Вправа виконується в парах під повільну музику. Доторкаємося долонями (“легкий контакт”). Одна людина копіює рухи іншої, ніби відзеркалює. Рухи мають бути достатньо повільними, щоб встигати відчувати партнера. Продовжуємо вправу, вже тримаючи руки на невеликій відстані. Міняємося ролями.
Обговорення. Легко/важко повторювати руховий репертуар співрозмовника? Що для цього потрібно? (бути присутнім, уважним)
Коментар. Відзеркалюючи рух, ніби повідомляємо співрозмовнику мовою тіла “Я слухаю тебе”, а це сприяє налагодженню та підтримці комунікативного контакту. Не завжди легко приєднуватися до рухового репертуару партнера. З іншого боку, розширювати власний репертуар, експериментувати – це цікаво. Дорога до серця іншої людини є дорогою і до себе. 
Техніка віддзеркалення (рухів, мови, почуттів) допомагає налагоджувати контакт, узгоджувати життєві ритми, надавати підтримку одне одному та ін. Відзеркалення може здійснюватися. 
1. Через мову тіла (поза, в якій ви сидите або стоїте, положення ніг, жестикуляція, положення голови, хода, вираз обличчя, дихання, дотик та ін.). 
2. Через мову (тембр та силу голосу, темп мови, використання професійних понять). 
3. Через почуття (зацікавленість, включеність, прояв поваги до емоцій співрозмовника). 
Деколи напруження у стосунках, взаємне роздратування виникають лише тому, що один робить все дуже швидко (рухається, говорить), а інший – занадто повільно. Використання прийому водображення у цій ситуації сприяє узгодженню життєвих ритмів партнерів, їх порозумінню. 

ЩО МИ ГОВОРИМО І ЯК МИ ГОВОРИМО!
Не спокушай долю тричі (двічі – можна). 
З казок О. Пушкіна 
Мета: акцентувати увагу на узгодженості між словесною і несловесною комунікацією.
Метод: інтерактивна міні-лекція.
Як часто замислюєтеся над тим, ЩО говорите?
А як часто замислюєтеся над тим, ЯК говорите?
Багато труднощів у спілкуванні виникає через подвійний зв’язок, коли співрозмовнику надаються суперечливі повідомлення: кажемо одне, а поведінкою демонструємо інше. Наприклад, якщо сказати з радісною усмішкою: “Я жахливо себе почуваю”, співрозмовник отримає подвійний сигнал. Неузгодженість між словесною і несловесною комунікацією (що ми говоримо, і як ми говоримо) свідчить про те, що людина щось приховує або говорить неправду. Це викликає недовіру в стосунках. Мова тіла є підсвідомою і несе правдиву інформацію. За висловом Р. Хоффа, “людина може говорити неправду, а тіло її не бреше ніколи”. Знання мови тіла відкриває можливості розуміти підтекст сказаного, тобто те, що не було вимовлено.
Ключ до комфортного спілкування – узгодженість між словесною і несловесною комунікацією. Людина є конгруентною, якщо її думки і слова, емоції, мова тіла, дії узгоджені між собою, ніби музичні інструменти в оркестрі. “В оркестрі різні інструменти грають узгоджено, і загальне звучання є чимось більшим, ніж те, що міг би відтворити будь-який з інструментів окремо, і саме відмінність між інструментами надає музиці колориту, силу впливу і гармонію. Так само, коли ми конгруентні, наші переконання, цінності й інтереси діють узгоджено, щоб надати нам енергії для досягнення цілей” (Дж. О'Коннор и Дж. Сеймор). Іншими словами, йдеться про внутрішню узгодженість. Причому відразу в двох напрямах: узгодженість із самим собою і зі світом навколо. 
Що означає – бути у злагоді зі собою? Легше описати стан неконгруентності, внутрішнього конфлікту. Неконгруентна людина – думає одне, говорить друге, поведінкою демонструє те, що не узгоджується зі словами, приховує почуття, “робить вигляд”. Недоцільно “робити вигляд”. Щирість, відвертість у стосунках справляє краще враження.
Що є узгодженістю із зовнішнім світом? Тут говоримо про чуйність, гнучкість і адаптивність, налагодження гармонійних стосунків з оточенням. Емоційно компетентні люди – це автентичні особи із самовідчуттям базового комфорту і довіри до себе, інших людей та світу. Для них важливою є можливість “бути собою”, природно виражати емоції. Автентичність передбачає контакт людини з самою собою, своїми почуттями, а адаптивність – здатність до контакту з усім іншим. Автентичні люди добре усвідомлюють власні емоції; вміють вислухати співрозмовника, коли той роздратований; висловлюють прихильність і приймають компліменти без зайвої скромності, радіють власним досягненням та успіхам інших без почуття заздрості.

ДОТИК
Мета: використання дотику для передачі емоцій.
Метод: практична вправа.
Опис. Виконується у парах. Один з пари загадує емоцію, і передає її іншому невербально: через дотик руки. Другий намагається відгадати, яка це емоція. Обмін ролями. 
Обговорення. Ваші враження? Кому вдалося відгадати емоцію? По яких ознаках ідентифікували емоцію?
Коментар. Те, що приховують вуста, повідомляють руки. Руки – найчутливіші інструменти енергетичної дії. Вони можуть бути м'якими, міцними, жорсткими, рішучими, байдужими або насиченими почуттями. Навіть те, як потискаєте руку партнерові, впливає на враження про вас. Коли вітаєтеся з людиною, вкладайте у рукостискання щиру радість.

КРОКИ НАЗУСТРІЧ
Помилятися – людське, прощати – божественне!
Мета: усвідомлення учасниками почуттів та емоцій, що можуть виникати в емоційно напружених ситуаціях; почати розмову про способи зниження емоційної напруги.
Метод: тематична вправа.
Ресурси: одна мотузка (чи кілька) завдовжки близько метра.
Опис. Виберіть одну чи кілька пар учасників для виконання цієї вправи. Посередині кожної мотузки зробіть вузол і роздайте їх обраним парам учасників. Попросіть кожного тягнути кінець мотузки на себе, намагаючись перетягнути суперника на свій бік. Через 20 с попросіть учасників розплести вузол. 
Обговорення. 
Що, на вашу думку, символізує вузол на мотузці?
Що ви відчували, коли намагалися перетягнути супротивника?
Чи легко було потім розплести вузол?
Як вирішувати проблеми у стосунках?
Від любові до ненависті ... Скільки кроків робите ви? Чи вмієте ви зупинитися в гніві?
Коментар. Мотузка символізує стосунки, вузол – комунікативну проблему, яку намагаються вирішити співрозмовники. Вирішення проблеми ускладнюється, коли кожен хоче вирішити її тільки на свою користь. До того ж, процес протистояння супроводжується негативними емоціями та переживаннями, які його поглиблюють. Вирішити напружену комунікативну ситуацію шляхом суперництва важко. Значно легше “розв’язати вузол”, якщо зробити “крок назустріч”, тобто домовитися. Співраця краща, ніж конфлікт, вона допомагає давати раду з різними комунікативними завданнями. Одне з них пропонуємо вирішити у наступній вправі.

“ДВА ОЛІВЦЯ”. ВИРІШЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗАВДАНЬ 
Є лише одне життя, яка швидко минає. 
Залишається тільки те, що було зроблено з любов'ю. 
Б. Трейсі
Мета: розвиток вміння співпрацювати з іншими людьми, володіти способами спільної діяльності, досягати згоди. 
Метод: тематична вправа.
Ресурси: незаточені олівці (або сірнички) – по одному на кожного учасника.
Опис. Для початку запропонувати групі встати у коло так, щоб відстань між сусідами була близько півметра. Олівці затискаються між подушечками вказівних пальців сусідів. Група, не відпускаючи олівців, синхронно виконує завдання – підняти руки, опустити їх, повернути у вихідне положення, витягнути руки вперед, відвести назад, звузити коло, розширити коло, нахилитися вперед – назад, випрямитися, присісти, встати і т. д. Якщо вправа виконується під повільну музику, тоді в колі можна влаштувати справжній танець. 
Після цього учасники об'єднуються в пари і розміщують два олівця між долонями (або один олівець між подушечками вказівних пальців). Довжина олівця визначає відстань між долонями. 
Усім пропонується загадати бажання, яке можна задовольнити “тут і зараз”. Наприклад, хтось з пари хоче дійти до вікна, а інший – сісти на стілець. А тепер кожен з вас протягом двох хвилин повинен досягти мовчки своєї мети, не випускаючи олівців з рук. 
Обговорення.
Чи є пари, де обом вдалося досягнути мети? Поділіться вашим досвідом співпраці.
Чи є пари, в яких тільки одному з вас вдалося задовольнити своє бажання? Як відбувався процес досягнення бажаного?
Що відбувалося у парах, де нікому не вдалося дійти мети?
Який досвід здобули, виконуючи цю вправу?
Як нам “рухатися” з різними людьми? Як домовлятися?
Як узгоджувати спільні дії, коли нас багато? 
Коментар. Пари, в яких двоє досягнули бажаного, пройшли випробування на гнучкість. Можливо, ви поступилися в якийсь момент і дозволили іншому дійти до його мети, а потім той інший допоміг вам. Гнучкість допомагає вирішувати різні комунікативні ситуації, сприяє появі взаєморозуміння, злагоди, творчості. Налагодження і підтримка комфортних взаємин супроводжуються готовністю до поступок та компромісів. 
Якщо є час, можна розповісти учасникам про шляхи і методи співраці [7]. 

ТАНОК ТОЧКИ КОНТАКТУ
Вміння вибачати звільнює душу від страждань, ненависті 
і в ній з’являється простір для любові.
Мета: проживання історії взаємодії на невербальному рівні.
Ресурси: програвач, музика повільна.
Опис. Вправа виконується в парах. Музика – душевна, повільна, не надто знайома, негучна. 
Партнери стають один навпроти одного на відстані приблизно однієї витягнутої руки і закривають очі. Ведучий проходить між парами і з'єднує партнерам руки єдиною точкою – коли один палець однієї людини самою крихітною своєю ділянкою стикається з одним пальцем іншого. 
Будьте дуже уважні до точки вашого контакту. Вона володіє абсолютно унікальними властивостями. Всі інші точки обох ваших тіл належать тільки одному з вас, а вона належить одночасно обом. Цілком природно припустити, що закони її існування виявляться особливими. У якийсь момент вона, можливо, захоче почати рухатися. Увага: ви не змушуєте її рухатися, а прямуєте за її бажанням! Для цього необхідно сконцентрувати свої відчуття на ній. Як вона буде рухатися, не знає ніхто – в неї своє внутрішнє життя, як і у будь-якого справжнього контакту. Передбачити, скільки триватиме ваша взаємодія, неможливо – та й не потрібно. Справжня близькість живе стільки, скільки їй судилося – не більше і не менше. Не можете збільшувати площу контакту, розмовляти, відкривати очей. Нехай точка танцює, скільки їй заманеться. Постарайтеся відчути той момент, коли ваш контакт наблизиться до свого завершення. Не забувайте: переривання і завершення – абсолютно різні дії! Коли танець точки вашого контакту буде закінчено, і ви знайдете бажаний спосіб завершення контакту, можете відкривати очі.
Обговорення.
Які емоції переживали в процесі виконання вправи?
Як підтримувати контакт з іншою людиною?
Коментар. Емоційна близькість у стосунках – найбільш складна і цінна: вона вимагає від партнерів взаємної відкритості, довіри, чуйності, поваги, розуміння, співчуття, щирості й любові. У стосунках важливо навчитися “віддавати, не нав’язуючи; брати – не вимагаючи”. Стосунки є гармонійними, коли в них є обмін: обидва партнери вміють щиро віддавати те, що потрібно іншому, і з вдячністю приймати. Тоді енергія стосунків зростає.

СОНЦЕ І ВІТЕР
Не йдіть туди, куди веде дорога. 
Замість цього йдіть туди, де немає дороги і створіть власну стежку. Р. Емерсон
Мета: інтеграція досвіду, актуалізація методів регуляції емоційної напруги.
Метод: модерація.
Опис. Одного разу Сонце і сердитий північний Вітер посперечалися про те, хто з них сильніший. Суперечка не виявила сильнішого, і вони вирішили помірятися силами. Побачивши мандрівника, який у цей час їхав дорогою, Вітер сказав:
– Подивися, зараз я налечу на нього і миттю зірву з нього плащ.
Вітер почав дути з усієї сили. Чим більше він старався, тим міцніше закутувався мандрівник у свій плащ, проклинаючи негоду, але продовжував їхати. Вітер гнівався, лютував, обсипав бідного подорожнього дощем і снігом, усе безрезультатно. Нарешті Вітер переконався, що плаща йому не зірвати. 
Сонце, побачивши безсилля свого суперника, усміхнулося, виглянуло з-за хмар, обігріло, осушило землю та зігріло замерзлого мандрівника. Відчувши тепло сонячних променів, він підбадьорився, благословив Сонце, сам зняв плащ, згорнув його і прив'язав до сідла. Тоді лагідне Сонце сказало сердитому Вітру, що добротою і ласкою можна зробити значно більше, ніж гнівом.
Учасники об’єднуються в малі групи. Базуючись на власному досвіді, отриманих на заняттях знаннях, їм потрібно написати перелік відповідей на запитання:
Що розігріває людські стосунки і знижує емоційну напругу?
Що підвищує напругу, створює дистанцію у стосунках, спонукає людину захищатися?
Обговорення. Під час обговорення ведучий узагальнює відповіді учасників, нагадує техніки регуляції емоційної напруги, ознайомлює з новими.
Інформація для ведучого. Техніки регуляції емоційної напруги дозволяють управляти процесом ділової комунікації партнерів. 
У процесі обміну емоціями партнери усвідомлюють сенс того, що відбувається, і тим самим підтримують діалог та конструктивний розвиток співпраці. Окрім того, вербалізація емоцій допомагає регулювати емоційний стан. Негативні почуття – показник того, що щось не так у стосунках і що партнерам потрібно обговорити ситуацію, невірні тлумачення і помилкові повідомлення. Ігнорувати негативні почуття – все одно, що ігнорувати попереджувальний сигнал, який вказує на те, що електрична мережа перенавантажена. Важливо, щоб обмін емоціями був здійснений спокійно, із взаємною повагою.

Техніки регуляції емоційної напруги: 
Знижують напругу    Підвищують напругу
1.Підкреслення спільності з партнером    1. Підкреслення відмінностей між собою і партнером
2. Підкреслення значущості партнера, важливості його думки    2. Приниження партнера, негативна оцінка його особистості, знецінення його внеску в загальну справу і перебільшення свого
3. Вербалізація емоційного стану (свого або партнера)    3. Ігнорування емоційного стану (свого або партнера)
4. Вияв інтересу до проблем партнера    4. Демонстрація незацікавленості в проблемі партнера
5. Надання партнеру можливості виговоритися    5. Переривання партнера

6. Визнання власних помилок    6. Зволікання з визнанням власних помилок або їх заперечення
7. Пропозиція конкретного виходу зі ситуації, що склалася    7. Пошук винних і звинувачення партнера
8. Звернення до фактів    8. Перехід на “особистості”
9. Спокійний упевнений темп мовлення    9. Різке прискорення темпу мови, підвищення голосу
10. Підтримка оптимальної дистанції і нахилу тіла до співрозмовника    10. Уникнення  контакту очей та збільшення дистанції

1. Техніка підкреслення спільності (схожості цілей, інтересів, думок, особистісних характеристик тощо) з партнером стосується ділової, професійної або особистісної сфер. Виявлені спільні риси мають бути приємні партнерові, сприйматися як достоїнства (наприклад, спостережливість, винахідливість, артистизм); бути доречними до ситуації (ділової чи особистісної). Наприклад: “Ми обидва хочемо залагодити цю ситуацію”.
Можна запропонувати учасникам написати характеристики, що об'єднують їх з кожним учасником групи.
2. Техніка підкреслення значущості партнера полягає у визнанні його заслуг, досягнень, цінності внеску в спільну справу. Необхідні умови вербалізації значущості партнера – конкретність, використання фактів, переконливість і щирість. 
Підкреслення значущості – це не комплімент, а варіант позитивної констатації факту з деяким емоційним доповненням: “Мені здається цінним те, що ви робите”, “Ваша блискавична реакція приголомшує!”.
3. Техніки вербалізації власних почуттів і партнера включають: безпосередню вербалізацію власних емоційних станів і партнера; непряму вербалізацію емоцій і почуттів партнера; метафоричну вербалізацію емоційних станів партнера.
Безпосередня вербалізація – пряме інформування партнера про власний емоційний стан (“Я непокоюсь...”, “Мене тішить... ”, “У мене викликає деякий протест…” тощо). 
Значно важче вербалізувати почутття партнера. Формулювання на кшалт “ви обурені” або “ви схвильовані” можуть спровокувати у партнера посилення негативний реакції. 
Непряма вербалізація є більш ефективною у вербалізації почуттів партнера, наприклад: “Мені здається, що ви чимось засмучені”, “Так, це, звичайно, прикро”.
Метафорична вербалізація передбачає використання прийомів аналогії, порівнянь, схожості.
Використовуйте запропоновані техніки вербалізації залежно від ситуації.

МОТИВУЮЧИЙ КОНТРОЛЬ
1. Які з перелічених засобів спілкування є невербальними: інтонація, мова, вираз обличчя, рухи рук, слова, темп мовлення, зміст промови.
2. Яку роль у спілкуванні відіграють інтонація, темп мовлення, пауза?
3. Як говорити про неприємне, не порушуючи при цьому добрих стосунків? 
4. Що робити, коли співрозмовник зачіпає “хворі місця”? 
5. Перерахуйте техніки, які знижують емоційну напругу у стосунках.

УСІ ТРИМАЮТЬ УСІХ
Мета: Усвідомлення важливості взаємопідтримки.
Опис. Учасники стають у щільне коло, близько один до одного. “Відведіть руки назад і трохи в сторони. За спинами візьміться за руки своїх сусідів через одного. Перевірте, чи міцно тримаєтеся за руки. А тепер за моєю командою маєте відхилитися назад так, щоб вагу вашого тіла утримували зчеплені руки ваших сусідів. Отже, один, два, три. Через кілька секунд попросіть учасників знову повернутися у вертикальне положення і поділитися враженнями.

Домашнє завдання. Відпрацювання у реальних умовах життя технік регуляції емоційної напруги.