Тренінг емоційної компетентності
«Арифметика емоцій»

Психологічний інструментарій. Якщо людина переживає емоцію, значить вона для чогось потрібна!

 

«ТАНЕЦЬ ЖИТТЯ»

Метафоричні асоціативні карти. Психологічний інструментарій для дослідження важливих
тем через метафору танцю

«УПРАВЛЯЮ СОБОЮ»

Ламіновані картки з психологічними техніками. 
30 комунікативних + 30 управління емоціями + 30 тілесних практик!!! 

"Шепіт емоцій"

 Психологічний інструментарій.  Емоції «прагнуть» бути прожитими і відреагованими, потреби задоволеними, а внутрішні конфлікти залагодженими!

"Дари мудрості"

Психологічний інструментарій. У висловах колоди «Дари мудрості» кожен знаходить подарунок − відповідь на своє запитання!

"Магія запитань"

 

Психологічний інструментарій. 130 коучингових запитань, що мобілізують енергію та спрямовують до бажаного результату. 

Тренінг емоційної компетентності

ІІ. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Вступне заняття 1. 
Емоційна компетентність як життєвий ресурс

Мета та завдання: ознайомлення з програмою тренінгу, погодження норм групової взаємодії, виявлення очікувань учасників, дотренінгова самодіагностика емоційної компетентності; інформування про емоційну сферу людини; моделювання образу емоційно-компетентної людини.

Структура заняття 
Зміст діяльності                                                                           Час хв.
1    Вступ. Притча “Непросте завдання”                                         5
2    Знайомство. “Мій настрій”                                                        10
3    Вправа “Я сподіваюся – я побоююся”                                     20
4    Основні норми взаємодії                                                          15
5    Портрет емоційно-компетентної людини                                30
6    Самооцінка емоційної компетентності                                    20
7    Чинники впливу на емоційну компетентність                         30
8    Рефлексія “Тут і тепер”. Порівняння з очікуваннями             10
9    Мотивуючий контроль                                                              10
10    Вправа на завершення “Я хочу і здійсню”                            10
Усього                                                                                          2 год. 40 хв.

ВСТУП. ПРИТЧА “НЕПРОСТЕ ЗАВДАННЯ”
Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний шматок.
− Що ще тобі зліпити ? — запитав Бог людину.
− Зліпи мені щастя, — попросила вона.
Нічого Бог не відповів, лише поклав людині в долоню шматочок глини, що залишився.
Кожній людині від народження дається “шматочок глини”, з якого вона може виліпити своє майбутнє за власним вибором, стосунки з оточуючими, щасливе життя. “Хочеш бути щасливим, будь!” – сказав           К. Прутков. Наскільки буде життя щасливим, стосунки гармонійними, досягнення відчутними залежить, передусім, від самої людини. У фокусі нашої уваги сьогодні та протягом зустрічей наступне: як управляти своїми емоціями так, щоб почуватися щасливою і здоровою людиною, досягнути в житті бажаного. Тренінг допоможе розкрити власний потенциал – внутрішній резерв сили, енергії та творчого начала. Почуття щастя є загальним показником високої емоційної компетентності. Щоб навчитися мистецтву управління емоціями треба попрацювати над собою. Як говорить народна мудрість, “Хочеш їсти калачі – не сиди на печі”.
Існує чудова традиція передавати знання та досвід з покоління в покоління через притчі, казки, афоризми. В них закладені цінні уроки, які допомагають отримати доступ до знання закономірностей Світу, а “словам потрапити прямо в серце”. У притчах описані різні історії, що відбуваються з людьми в буденному житті. У різних країнах звертаються до народної мудрості, шукаючи відповіді на життєві запитання. Долучимося і ми до цієї традиції. Вступом до кожного заняття буде притча.
 

 Коротка інформація про тренінг емоційної компетентності, його мету, зміст та особливості проведення. Поняття тренінг (англ. – training ) має кілька значень: навчання, тренування, підготовка. Тренінг – це практична форма навчання, впродовж якого матимете можливість досліджувати себе, можливості та виходити за межі власних обмежень у різних сферах життя. У тренінговій групі вчимося, насамперед, вчитися. Кожен з нас матиме змогу бути дослідником або учасником експериментів. 
Тренінг емоційної компетентності спрямований на досягнення осмисленої гнучкості в управлінні власними емоціями та інших людей, що дозволяє усвідомлено рухатися у світі емоційного вибору. 
Перше запитання, яке постало у більшості з вас: “Чому ми розмістилися колом?”. Що, на вашу думку, воно символізує? У кола немає ні початку, ні кінця. З другого боку, можна сказати, що, креслячи коло, ми з’єднуємо його кінець з початком. Таким чином, кінець — це закономірний розвиток початку, а початок — природний наслідок кінця. Коло символізує рівноправність кожного. Обмін думками, міркуваннями, ідеями у колі допомагає зрозуміти закономірності спілкування “на рівних”. А це необхідно для створення емоційно сприятливого клімату, побудови гармонійних, партнерських стосунків з іншими учасниками тренінгу. Тож, почнімо. Передусім, познайомимося.

ЗНАЙОМСТВО “МІЙ НАСТРІЙ”

Найбільші можливості відкриваються для тих, 
хто володіє знаннями і навичками. 

Мета: створити у групі невимушену атмосферу спілкування, доброзичливості; сформувати позиції взаємодії, налаштувати на тему тренінгу.
Метод: творча праця, спільний малюнок.
Опис. Учасникам по черзі пропонується намалювати на фліпчарті кольоровими олівцями свій настрій та написати під малюнком своє ім’я. Це може бути щось конкретне (“дощова погода”, “штормове попередження”, “сонце”, “квіточка” тощо) або абстрактне: лише лінії, форми, різні кольори. Після виконання вправи кожен учасник називає своє ім’я та за бажанням розповідає, що його малюнок означає. 
Обговорення. 
Які думки виникають, коли дивитеся на спільний малюнок?
Який переважаючий настрій групи?
Як впливає настрій однієї людини на інших?
Як впливає настрій на події, що відбуваються у житті?
Як вважаєте, чи можна навчитися управляти власним настроєм?

Коментар. Ми не тільки познайомилися нестандартно, а й почали налаштовуватися на тему тренінгу. Вміння управляти настроєм є важливою складовою емоційної компетентності. Настрій виникає у внутрішньому світі, забарвлює момент життя, який переживається. Знання з психології можуть допомогти краще розуміти себе та інших, навчитися управляти власними емоціями, урізноманітнити життя та покращити його якість. 

ОСНОВНІ НОРМИ ВЗАЄМОДІЇ

Недостатньо знати, необхідно також застосовувати. 
А. Франс

Мета: підготовка групи до ефективної роботи на тренінгу шляхом погодження основних норм.
Метод: фасилітація.
Опис. Для злагодженої спільної роботи пропонується запровадити певні правила, норми й дотримуватись їх. Основні норми пропонує ведучий і записує на фліпчарті після обговорення та погодження з групою. Додаткові правила від учасників також можна включити у перелік, якщо вони відповідають дружній атмосфері, і група з ними погоджується. Список норм закріплюється на помітному місці, щоб можна було звернутися до нього при потребі. Норми взаємодії та варіанти їх пояснення наведені у параграф 1.5посібника.
Обговорення (на вибір, залежно від ситуації).
Як ухвалені норми вплинуть на нашу спільну роботу? 
Яка поведінка допомагає, а яка заважає плідній роботі під час тренінгу? 
Чи можна ці правила застосовувати в повсякденному житті? Що зміниться?
Чи можуть вони сприяти вдосконаленню емоційної компетентності?
Як дотримання норм може допомогти у майбутній професійній діяльності?Чи існують перешкоди для їх застосування?Які?

Резюме. Норми взаємодії створюють атмосферу безпеки, довіри, доброзичливості та співпраці, допомагають досягненню цілей. 

Я СПОДІВАЮСЯ – Я ПОБОЮЮСЯ

Щастя не в тому, щоб робити завжди, що хочеш, 
а в тому, щоб завжди хотіти того, що робиш. 
Л. Толстой

Мета: сформулювати власні сподівання від тренінгу; спонукати учасників ділитися своїми думками, почуттями і побоюваннями. 
Метод: модерація.
Ресурси: аркуш паперу з двома колонками з назвами “Я сподіваюся”, “Я побоююся”; маркери, клей, маленькі картки (кілька на кожного учасника).
Опис. Ведучий пропонує учасникам написати на окремих картках їхні сподівання і побоювання, пов'язані з майбутнім тренінгом. Наприклад: “Я сподіваюся, що тренінг допоможе мені навчитися зберігати рівновагу у напружених ситуаціях. Я побоююся, що тренінг буде нудним”. Підписуватися не потрібно. Ведучий зачитує записки по одній, наклеює їх на фліпчарт, по можливості групує за тематикою. Потім група обговорює, що потрібно зробити для того, щоб сподівання здійснилися, а побоювання зникли.
Обговорення. Для чого взагалі потрібно визначати свої сподівання, побоювання?
Коментар. Користь, яку можна почерпнути з тренінгу (чи з іншої діяльності), прямо пропорційна розумінню того, що ми хочемо в результаті отримати. Формулювання конкретних завдань є потужними мотиваторами, вони наснажують та спонукають діяти. Закономірно, що на початку нової діяльності можуть виникати побоювання, страхи, недовіра. Варто ці питання обговорити, щоб звільнитися від внутрішніх бар’єрів. Розвиток відбувається тоді, коли зустрічаються інтерес і ризик. Одного інтересу недостатньо, оскільки зростання – це є подолання сильного внутрішнього бар’єру, власних обмежень. Ризик – рушійна сила цього прориву. Ризик дає силу для того, щоб піти за інтересом.
Інформація для ведучого. Вправа “Я сподіваюся – я побоююся” допомагає почати навчання на базі знань, досвіду учасників. Завдання ведучого полягає у тому, щоб допомогти учасникам відпрацювати навички формування очікувань, мети; сформулювати результати, яких вони досягнуть, пройшовши тренінг. Усвідомлення очікуваних результатів навчання допомагає побороти недовіру, створює вагому мотивацію. 

ПОРТРЕТ ЕМОЦІЙНО КОМПЕТЕНТНОЇ ЛЮДИНИ

Кожна людина має потенційні можливості 
для розвитку здібностей.

Мета: створення спільно з учасниками образу емоційно компетентної людини і поступове його уточнення та збагачення під час наступних занять; ідентифікація поняття “емоційна компетентність”; усвідомлення впливу емоційної компетентності на життєздійснення; налаштування учасників на підвищення власної емоційної компетентності у тренінговій діяльності з метою подальшого перенесення цього досвіду в життєвий простір.
Метод: фасилітація.
Ресурси: картки з мудрими думками, маркери, фліпчарт. 
Опис. Для більш поглибленого розуміння обговорюваної теми та пошуку якостей емоційно компетентних людей, звернемося до народної мудрості. Афоризми коротко і ясно передають накопичену століттями мудрість, пояснюють людям причини багатьох життєвих явищ. Кожному учаснику пропонується вибрати одну чи декілька карток з написаними на них думками, прочитати й дати короткий коментар в контексті обговорюваної теми. Перелік рекомендованих мудрих висловів наведений у таблиці. Під час виконання вправи ведучий виконує роль фасилітатора, тобто спрямовує, активізує думку, ставить запитання, підказує, коментує, а також допомагає уточнювати якості та вміння емоційно компетентної людини. Усі думки записуються на фліпчарті.

Мудрі думки    Емоційні якості та вміння
Слухай, що говорять люди, але розумій, що вони почувають. Східна мудрість   Усвідомлювати та розуміти власні емоції й почуття та інших людей
Тільки серцем ми бачимо ясно. А. Сент-Екзюпері   Усвідомлювати важливість емоційної сфери у житті, спілкування на рівні серця 

Теплі слова розтоплюють холодні серця. Щирість – це відкрите серце.           Ф. Ларошфуко  

 Вміння висловлювати симпатію, говорити добрі слова

Те, що починається у гніві, завершується соромом. Л. Толстой 

Будь-яку фразу можна висловити тактовно

 Уміння управляти емоціями у спілкуванні, тактовно висловлювати претензії та невдоволення, гнучкість поведінки

Справжня мудрість небагатослівна. Л. Толстой     Вміння зосереджуватися на головному
 Найголовніше у спілкуванні – це почути те, що не було висловлено. Дракер     Вміння розуміти підтекст

 Немає нічого усередині, все, що усередині, – зовні. Гете 

Інтонація голосу, очі і весь образ співрозмовника містять не менше красномовства, ніж слова. Ф. Ларошфуко    

Володіння засобами невербальної комунікації
На людей впливають не самі події, а те, як люди їх сприймають. Епіктет     Об’єктивно сприймати реальність

Одержати можна тільки віддаючи  

 Вміння надавати емоційну підтримку іншим

Якщо ми не знаходимо спокою у собі, безнадійно його шукати будь-де. Ф. Ларошфуко

Якщо миру немає в тобі, миру немає ніде  

 Вміння зберігати спокій, рівновагу у напружених ситуаціях; прагнення до самовдосконалення та внутрішньої гармонії
Не існує такої критики, в якій не можна було б знайти для себе щось корисне     Вміння сприймати критику, а також її висловлювати
Якщо є проблема, існує її вирішення     Вміння вирішувати комунікативні проблеми
Якщо взаємовигідне рішення можливе, необхідно шукати його разом     Вміння співпрацювати з іншими людьми
Моя таємниця успіху полягає в умінні зрозуміти точку зору іншої людини і дивитися на речі з її і з своєї точок зору. Г. Форд     Вміння поставити себе на місце іншої людини та її зрозуміти

У кожного своя правда. Наполеон Бонапарт 

Дозвольте й іншим бути самими собою 

Толерантність у взаємостосунках

Істинна перемога та, коли ніхто не почуває себе переможеним. Будда 

Інколи треба і поступитись  

 Вміння вирішувати конфліктні ситуації
Якщо хочеш, щоб тебе любили, люби сам   Позитивне ставлення до оточуючих

Мудрий цінує всіх, бо в кожному помічає щось добре

Щастя на боці тих, хто вміє радіти. Аристотель 

Оптимістично мислити, бачити позитивні аспекти життя
Ніколи не втрачайте віру в себе! Навіть тоді, коли у вас уже не вірить ніхто! Якщо хочеш, а не можеш, значить, не дуже хочеш   Мотивувати себе, вірити у можливість позитивних змін
Неможливо змінити світ, але можна змінити себе. Японська мудрість   Бути відповідальним за власне життя і події, які відбуваються

                                                                      

Обговорення
Що означає “бути емоційно компетентною людиною”?
Для чого потрібно вміти управляти емоціями?
Чи кожна людина може бути емоційно компетентною?
 Які з вказаних умінь можете опанувати, якщо захочете?

Коментар. Раніше поняття “управління собою” вважалося синонімом самоконтролю і пригнічення власних емоцій. Насправді, управління собою – це уміння людини вибрати серед широкого спектру можливих у конкретний момент емоцій ту, яка допоможе їй ефективно працювати і взаємодіяти з людьми. Емоційно компетентна людина уміє управляти власними емоціями, тобто може оцінити ситуацію з різних позицій, побачити варіанти реакцій на неї, обрати найкращий. Тому з нею комфортно і легко, вона не ускладнює ситуацію, а вирішує; охоче допомогає; уміє вибачатися за свої помилки та пробачати іншим; розуміє, що не ідеальна і багато вчиться самостійно і в інших людей. Вміння, навички, які ви перерахували в процесі виконання вправи і є емоційними компетенціями. Удосконалювати емоційну компетентність можна через розвиток її складових – компетенцій. 
Очевидно, що зазначеними характеристиками “портрет емоційно компетентної людини” не вичерпується. Протягом тренінгу маємо можливість доповнювати наш портрет з урахуванням досвіду. 
 


Інформація для ведучого. Про емоційну сферу.
Емоція (з лат. emovere — хвилювати, збуджувати) — це психічне відображення навколишнього світу у формі короткочасних переживань людини, що виражають її ставлення до дійсності, своїх дій та інших, реакцію на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників. Завдяки емоціям люди не лише відчувають, сприймають, уявляють чи розуміють навколишню дійсність, а й переживають її. Переживання завжди суб’єктивні, вони не існують поза психікою. 
Емоційна реакція є показником ставлення людини до того, що відбувається. Чим більше значення мають для людини життєві зміни, тим більш глибокими є переживання емоцій та почуттів. Емоції завжди позв'язані із задоволенням чи незадоволенням важливих потреб людини.
Часто поняття “емоція” та “почуття” використовують як синоніми, проте їхні значення різні. На відміну від емоцій, які мають короткотривалий характер реагування на ситуацію, почуття відображають довготривале, стійке та узагальнене емоційне ставлення людини до конкретних об´єктів.
Емоції є основою психіки, джерелом психічної енергії. І хоча проблемні комплекси людини формуються навколо емоційного ядра, водночас саме в емоціях народжуються найголовніші цінності (К. Юнг). Важко переоцінити те значення, яке мають для нас емоції. 
Емоції і сприйняття. Переживання емоцій, настрій визначають сприйняття та інтерпретацію подій навколишнього світу. Радісна людина сприймає світ з оптимізмом, доброзичливо ставиться до оточуючих, згадує приємні моменти життя, думає про хороше. У пригніченому стані частіше пригадує неприємні події життя, негативно ставиться до себе, поведінка інших людей здається підозрілою. Отож, емоційний стан таки накладає відбиток на те, як бачимо світ, ставимося до минулого досвіду.
Емоції і пізнавальні процеси. Емоції впливають на пам'ять, мислення і уяву людини. Ефект "звуженого зору" сприйняття має свій аналог у пізнавальній сфері. Сильна емоція, наприклад, страх, впливає на процес мислення. Переляканій людині важко оцінити альтернативні рішення, а тим більше вибрати найкраще. У стані підвищеного інтересу деякі люди бувають настільки захоплені, що не помічають нічого довкола. Емоційно насичена інформація краще осмислюється і запам’ятовується.
Емоції і свідомість. Сильне емоційне переживання може розглядатися як особливий, незвичайний стан свідомості. Ідея різних станів свідомості відома від античних часів. 
Емоції та діяльність. Ефективність роботи залежить від того, що люди відчувають, виконуючи її. Емоції можуть її стимулювати (на радощах гори перевертають) або заважати (у розпачі все валиться з рук). Почуваючи відразу до певної діяльності, хочеться її уникнути. 
Емоції і мотивація. Емоції мотивують життя, вибір усіх найважливіших починань. Здебільшого організовуємо своє життя таким чином, щоб максимізувати досвід позитивних емоцій і мінімізувати досвід негативних (С. Томкінс). Емоції є мотиваторами тоді, коли виникає прагнення уникнути подій, що передбачають негативні емоції, або включитися в ситуації, які обіцяють позитивні переживання. В позитивних емоціях прихована сила, потенціал якої розквітає в променях нашої уваги.
Емоції і характер. Більшість емоцій відіграють ключову роль у формуванні рис характеру і виникненні конкретних емоційних розладів. Допитливі люди наповнені інтересом, агресивні – злістю, доброзичливі – добротою, прихильністю, любов'ю, впевнені – вірою, довірою до світу. Емоції, які часто повторюються, стають рисами характеру.
Емоції і спілкування. Особливу роль відіграють емоції у міжособистісній взаємодії. Вони урізноманітнюють спілкування, збільшують можливості взаєморозуміння, оскільки несуть додаткову інформацію, дають змогу “заглянути” у внутрішній світ іншої людини. Емоції можуть і зміцнювати стосунки, і руйнувати їх. Це залежить від емоційної компетентності співрозмовників.
Емоції і поведінка. Емоційні реакції знаходять вияв у діях, поведінці. Поведінка є показником того, наскільки людина уміє управляти емоціями. Емоції впливають на ухвалення важливих рішень, оскільки рішення містять емоційний компонент.
Емоції і здоров’я. Існує глибокий взаємозв'язок емоцій з центральною нервовою системою, з ендокринною системою, зі способом мислення і фізіологічним станом. Інтенсивні думки різного забарвлення, а також зміна настрою людини можуть змінювати показники хімічного складу крові, а також впливати на роботу різних органів. Шкідливий вплив на здоров'я людини негативних емоцій загальновідомий. Сильні і тривалі негативні емоції (зокрема, довго стримувана злість) спричиняють патологічні зміни в організмі: виразку шлунку, дискінезію жовчних шляхів, захворювання видільних систем, гіпертонію, серцевий напад, розвиток новоутворень та ін.
Позитивні емоції (радість, задоволення, щастя) зцілюють людину. Розвиток емоційної компетентності позитивно впливає на здоров'я.
Функції емоцій. Емоції і почуття слугують для орієнтації у світі та реалізації енергії, яка допомагає вирішувати життєві завдання. Кожна з основних емоцій має унікальні адаптивні та мотиваційні функції, виконує певну корисну роботу для нас. Виключенням з цього правила є випадки, коли емоція стає інтенсивнішою, ніж того вимагає ситуація, тоді вона дезорганізує і руйнує. 
Адаптивна функція. Сенсорна система (органи чуття) збирає інформацію про навколишній світ, що дає змогу людині виживати, комфортно існувати, розвиватися. Наприклад, корисно відчувати голод – це сигнал про те, щоб поїсти, холод – потурбуватися про комфорт, реакції відрази утримують від шкідливих дій. Органи чуття доставляють інформацію про довкілля, емоції допомагають орієнтуватися у ньому і діяти. 
Мобілізаційна функція. Отримана за допомогою органів чуття інформація, викликає емоційну реакцію, з’являється енергія для дій. Тобто, емоції несуть у собі заряд енергії, яку можемо використати за своїм бажанням, наприклад, змінити ситуацію, яка не влаштовує, вирішити життєві завдання, отримати бажане, захистити себе у загрозливих ситуаціях, відновити рівновагу тощо. 
Мотиваційна, спонукальна функція. Як тільки зароджується потреба, відразу виникає емоція або так зване мотиваційне порушення. Очевидно, що емоції організовують і спрямовують поведінку не лише в екстремальних ситуаціях. Так, емоція інтересу спонукає вчитися, розвивати нові навички й уміння; емоція радості – своєрідна винагорода за досягнення; страх допомагає уникнути стресогенних або небезпечних ситуацій ще до того, як виникне реальна загроза.
Інформаційна функція. Переживання є своєрідними сигналами. Емоції повідомляють інформацію, використовуючи її, можемо діяти значно ефективніше. Наприклад, страх повідомляє про небезпеку, тобто він охороняє нас, допомагає врятувати життя за допомогою захисних механізмів: втечі або нападу; роздратування повідомляє про те, що ситуація розвивається не так, як очікувалося; щастя – потреби задоволені. Навіть гнів – емоція, яку більшість людей хотіли б пригнічувати, – також корисна для нас. Він попереджає інших і нас самих, коли щось заважає намірам, спонукає до змін.
Регулювальна функція. Емоції і почуття виконують регулювальну функцію у комунікативній взаємодії, формують готовність діяти певним чином стосовно інших людей. За зовнішніми виразними рухами, які супроводжують емоції (поза, жести, міміка), а також за мовною інтонацією можна зробити висновок про переживання оточуючих людей і враховувати їх у своїй поведінці. 
Будь-які прояви активності людини супроводжуються емоційними переживаннями. Емоції можуть затьмарити сприйняття навколишнього світу або розмалювати його яскравими фарбами; повернути хід думок до творчості або меланхолії; врятувати життя або завдати серйозної шкоди; сприяти позитивним життєвим змінам або провокувати на такі вчинки, про які згодом жалкуємо; наснажити й додати здоров'я або навпаки; зробити тілесні рухи легкими і плавними або незграбними й скутими. Емоції мають силу. Інше питання, наскільки вміємо ними управляти. Ось це і є показником розвиненої емоційної компетентності. 
Емоційна компетентність – це мистецтво ідентифікувати свої емоції в момент, коли їх відчуваєте, в результаті краще розуміти свою поведінку і раціонально вибирати свої реакції (М. Рейнольдс), тобто бути господарем власних емоцій. Управління емоціями – це навичка, яку можна напрацьовувати і розвивати, що підтверджується науковими дослідженнями.
У людської душі немає меж досконалості. Прикро прожити життя, так і не зрозумівши себе, не навчившись розуміти інших. Тому деякі люди з віком черствішають і озлоблюються. А інші – набувають мудрості і ніби світяться зсередини. Розвиток емоційної компетентності передбачає постійну роботу над собою. Життєві цінності, таланти, мудрість знаходяться усередині нас. Потрібно вчитися жити в гармонії з собою і з навколишнім світом. Робота над собою – це самостійний, довгий, водночас цікавий шлях.

САМООЦІНКА ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Дертися на круті схили необхідно у повільному темпі. 
У. Шекспір

Мета: самооцінка емоційної компетентності, розвиток самосвідомості, оволодіння навичками практичного самопізнання, підсилення мотивації самовдосконалення.
Метод: самодіагностика.
Ресурси: анкета самооцінки емоційної компетентності (Додаток 1). 
Опис. “Пізнай себе”, – переконував грецький філософ Сократ. Самооцінювання – цінне джерело самопізнання. Кожний учасник отримує бланк самооцінки (Додаток 1) з переліком емоційних компетенцій. Список якостей можна доповнювати, дописуючи у вільних рядках.
Завдання учасників – відповідно до своїх уявлень визначити власний рівень емоційної компетентності. Якщо комусь цікава думка інших про себе, можна про це запитати або попросити заповнити чистий бланк самооцінки. Порівняйте профіль самооцінки та профіль оцінки вас іншими учасниками. Ведучий допомагає узагальнити результат.
Обговорення.
Що нового довідались для себе чи про себе?
Як оцінили себе і як вас оцінили інші? Чи велика різниця в оцінці?

Коментар після тестування. Перший крок у вдосконаленні емоційної компетентності – зрозуміти, в чому вона проявляється, які можливості розкриває, що саме потрібно розвивати і бажати цього. Якщо, наприклад, ви пригнічували свої емоції і раптом зрозуміли, що адекватне їх вираження підвищить шанси бути щасливою та успішною людиною – тоді починається процес опанування емоційною компетентністю. Тому відзначте в анкеті ті пункти, які потребують особливої уваги з вашого боку.
Рекомендації. Рекомендується провести діагностику емоційної компетентності на початку і наприкінці тренінгового курсу. Повторення процедури після завершення занять допоможе учасникам і ведучому побачити зміни рівня емоційної компетентності.

ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ЕМОЦІЙНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Кожного разу, коли перед людиною з'являється нова справа, 
у неї є дві альтернативи: зробити або відступити. 
Перше рішення підвищує емоційну компетентність, друге – знижує. 

Мета: визначення чинників, від яких залежить розвиток емоційної компетентності.
Метод: гронування.
Опис. Ключовим поняттям тренінгу є емоційна компетентність/інтелект. Тому напишемо це слово посередині аркуша паперу. Оскільки поняття несе змістове навантаження, тому пропоную методом мозкової атаки висловити свої думки, асоціації, образи стосовно нього. Ведучий за допомогою запитань активізує діяльність учасників та записує всі думки, висловлені ними, навколо центрального слова. Коли всі ідеї вичерпані, ведучий з'єднує лініями логічно пов'язані між собою поняття за допомогою кольорових фломастерів, утворивши “грона”. Отримані “грона” необхідно озвучити, а також обґрунтувати встановлені між ними зв’язки. Наприкінці ведучий узагальнює результат спільної роботи, вказує на найважливіші внутрішні і зовнішні чинники впливу на емоційну компетентність.

РЕФЛЕКСІЯ “ТУТ І ТЕПЕР”

Тепер охоплює все, що існує:
минулого вже немає, а майбутнього ще немає.

Мета: ознайомити з суттю процесу рефлексії, підсумувати результати участі у занятті.
Опис
1. Запропонуйте кожному учаснику описати свої переживання, почуття, думки, що виникають у процесі групової роботи. Можна запропонувати відповісти на такі запитання:
Як почуваєтеся зараз?
Що нового дізналися під час заняття?
Що було найбільш важливим для вас?
Що хотілося б обговорити чи уточнити додатково?

Після того, як цю процедуру виконано, ведучий розтлумачує поняття “рефлексія” і пояснює необхідність її включення до тренінгу. Рефлексія (лат. “reflexio” відображення) – це процес самоаналізу й самопізнання: роздуми про себе, осмилення власних дій та їх закономірностей, аналіз власних думок і переживань.
Рефлексія – це інтелектуальний процес, ніби внутрішнє розслідування, під час якого людина, спостерігаючи за власними думками, почуттями, емоціями, діями, критично їх осмислює. Рефлексуючи, людина здобуває нове знання, досвід, зокрема, емоційний. При розвиненій рефлексії легше управляти емоціями, бути у злагоді із собою, вирішувати життєві завдання.
Вміння рефлексувати є важливим для формування емоційної компетентності. Тому після виконання деяких вправ, наприкінці кожного заняття і тренінгової програми ведучий використовує рефлексивні запитання.
2. Попросіть учасників пригадати свої очікування на початку тренінгу, порівняти їх з отриманими результатами. “Подивіться, будь-ласка, на ті очікування, про які ми говорили на початку нашої роботи, і визначте, наскільки вони справдилися”. Якщо очікування задоволені на сьогоднішньому занятті, можете його зняти, звільнивши місце для наступних очікувань. То саме зробіть і з побоюваннями. Якщо вони нейтралізовані, відклейте їх і киньте у смітничок. Якщо ще актуальні, нехай залишаються, будемо з ними працювати на наступних заняттях.

МОТИВУЮЧИЙ КОНТРОЛЬ
1. Ухвалення норм взаємодії на заняттях потрібно для:
А) розваги;
Б) створення сприятливого клімату в групі;
В) узгодження дій;
Г) інша відповідь.
2. Що означає поняття “управління собою”?
А) ставити цілі та їх досягати;
Б) обирати стиль поведінки, тип емоційної реакції залежно від ситуації;
В) стримувати емоції, не показувати іншим;
Г) тримати під контролем власні емоції.
3. На відміну від емоцій, для почуттів характерні ознаки:
А) мають короткотривалий характер реагування на ситуацію; 
Б) є довготривалими;
В) відображають стійке і узагальнене емоційне ставлення людини до конкретних об´єктів;
Г) є ситуативними. 
4. Оберіть правильне твердження
А) Переживання завжди суб’єктивні, вони не існують поза психікою.
Б) Емоції спричиняються суто зовнішніми чинниками.
5. Які твердження про рефлексію є вірними:
А) це процес пізнання людиною самої себе, власного внутрішнього світу; 
Б) це розуміння інших людей в процесі спілкування;
В) вміння рефлексувати і емоційна компетентність не мають взаємозв’язку.

Я ХОЧУ І ЗДІЙСНЮ

“Почати і зробити” – вже багато століть є ефективною стратегією роботи над собою, розвитку емоційної компетентності.

Мета: активізація бажання, дій вдосконалити емоційну компетентність.
Ресурси: жовтий кружечок, вирізаний з аркуша паперу формату А4, який символізує сонечко, або серцевину ромашки.
Опис. Кожен учасник отримує паперову стрічку (жовту – для сонечка або білу – для ромашки). Ведучий пропонує написати відповідь на запитання: “Які емоційні компетенції я хочу вдосконалити у майбутньому?”. Відповіді, написані на стрічках, присутні наклеюють у формі промінців чи пелюсток до жовтого кружечка. Потім ведучий усередині жовтого кружечка пише спонукальну фразу: “Я це хочу і здійсню!”. 
Домашнє завдання. Написати есе на тему: “Спілкуватися серцем – це означає…”.