Міфи і факти

Мета: поглиблення знань з тематики тренінгу, уточнення ключових понять.
 

Метод: міні - дискусія.       Тривалість: 20 хв.       
 

Ресурси. 4-5 однакових комплекти з «Міфами і фактами про…» (на окремих стрічках). 
 

Опис. Розглянемо поширені міфи та факти про спілкування, природу міжособистісних комунікацій. Завдання для малих груп – розкласти стрічки, що знаходяться в конверті, на дві купки: в одну – міфи, в другу – факти. Під час обговорення малі групи почергово спростовують міфи і називають факти.

1. Міф. Слухач вкладає той самий зміст у почуте (у значення слів і повідомлень), що й людина, яка їх промовила. 
Факт. Кожна людина тлумачить слова, повідомлення по-своєму, що зумовлюється її досвідом і сприйняттям світу.
2. Міф. Ми спілкуємося переважно за допомогою слів.
Факт. Для більшості повідомлень, які ми передаємо, використовуємо не тільки слова, а й мову тіла (жести, пози, відстань, тон голосу, плескання в долоні, рукостискання тощо). 
3. Міф. Найважливіше те, «ЩО ми говоримо», а не, «ЯК ми говоримо».
Факт. «ЯК ми говоримо» так само важливо, як і «ЩО ми говоримо».
4. Міф. Уміння говорити – найважливіше в комунікації.
Факт. Уміння слухати не менш важливе, ніж уміння говорити.
5. Міф. Між поняттями «чути» і «слухати» немає відмінностей.
Факт. «Чути» — означає фізично сприймати звук, тоді як «слухати» – сприймати певне значення почутого. 
6. Міф. Відповідальним за процес спілкування є той, хто говорить.
Факт. Усі, хто бере участь у спілкуванні, відповідальні за його результат. 
7. Міф. Слухати легше, ніж говорити.
Факт. Слухання і мовлення – рівноцінні процеси. 

Техніку «Міфи і факти про…» можна використовувати на тренінгах різної тематики, попередньо підготувавши міфи і факти. 

Ще більше цікавих вправ для вступної, основної та завершальної частини тренінгу у посібнику "Тренерська майстерність: теорія і практика". Ознайомитися і замовити можна тут