Тренінг як засіб формування творчого ставлення особистості до життя

Ірина Матійків 

     Розвиток освіченої особистості, здатної до ефективної творчої життєдіяльності у ХХІ ст. є одним з першочергових стратегічних завдань системи освіти в нашій країні. Це, в свою чергу, потребує розробки нових методологічних підходів, покращення змісту, форм і методів навчання, впровадження в навчально-виховний процес сучасних психолого-педагогічних технологій. 
Дослідження творчості особистості виступає об’єктом підвищеної уваги як вітчизняних, так і зарубіжних учених (Д. Богоявленська, В. Виготський, Дж. Гілфорд, Т. Дуткевич, Т. Енгельмайєр, О. Запорожець, Г. Костюк, В. Крутецький, Н. Лейтес, В. Моляко, В.Москалець, В. Мясищев, І. Пасічник,  К. Платонов, М. Савчин, В. Сегалін, Б. Теплов, Е. Торренс та ін.)
В сучасній вітчизняній психології виключне значення має теорія життєтворчості особистості, основними представниками якої є В. Шинкарук, Л. Сохань, О. Кульчицька, Н. Шульга та ін. [1]. Провідною ідеєю вчення є те, що особистісні якості найбільш яскраво виявляються в творчості, яка забезпечує особистості її сутнісну і цілісну самореалізацію. Як свідчать численні дослідження, здатність до творчості не є вродженою якістю особистості – вона розвивається в процесі життєдіяльності. 
Аналіз психолого-педагогічних джерел дозволяє зробити висновок, що, незважаючи на значну кількість теоретичних досліджень з означеної проблеми, окремої уваги потребує розробка психолого-педагогічних технологій, які б сприяли формуванню творчого ставлення до життя учнів ПТНЗ, розвитку та активізації їхніх творчих здібностей. На наш погляд, основою такої технології є соціально–психологічний тренінг (СПТ). У цьому контексті заслуговують на увагу праці І. Аттватера, Е. Берна, Ю. Ємельянова, Є. Мелібруди, Л. Петровської, К. Роджерса, К. Рудестама, М. Цзена, які свідчать про розвиток теоретико-методологічної бази та практики тренінгу. СПТ надає можливості забезпечити високу пізнавальну активність учнів; розвивати рефлексивне мислення, комунікативні навички, а також дозволяє за порівняно короткий час вирішити завдання інтенсивного формування та розвитку професійно значущих навичок і умінь [3, с. 561], закласти основи підходів до творчого рішення життєвих ситуацій поза межами навчальної аудиторії.
Включення тренінгу у навчальний процес має важливе значення для підвищення якості професійної підготовки, проте, слід констатувати, що масштаби і форми впровадження СПТ у систему освіти сьогодні далеко не відповідають його психолого-педагогічному потенціалу. 
Цій проблемі й присвячена стаття, мета якої полягає у висвітленні структури авторського тренінгу “Творче вирішення життєвих завдань”. Пропонуємо скорочений варіант змісту тренінгу.

І. Вступна частина
Мета: знайомство учасників тренінгу, створення невимушеної і доброзичливої атмосфери спілкування, погодження основних правил, усвідомлення і вербалізація сподівань учасників тренінгу.

1.    Вступне слово психолога. Притча “Невикористаний шматок глини”. 
Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний шматок.
− Що ще тобі зліпити ? — запитав Бог людину.
− Зліпи мені щастя, — попросила вона.
Нічого Бог не відповів, лише поклав людині в долоню шматочок глини, що залишився.
В чому полягає смисл цієї притчі? Всім від народження дається “шматочок глини”, з якого можна виліпити своє щастя, вибудувати життя. Яким буде це життя, залежить, передусім, від самої людини. Практично щодня стикаємося з життєвими ситуаціями, що вимагають творчого ставлення до їх вирішення. Цьому мистецтву можна навчитися. 

2. Погодження правил спілкування в групі.

3. Висловлювання очікувань і сподівань учасників тренінгу. Кожний учасник отримує по три кружечки, вирізані з кольорового паперу, які символізують піщинки. Психолог пропонує спочатку написати на них власні очікування від тренінгу, потім зачитати їх і наклеїти у верхній частині пісочного годинника. 
Для чого, на вашу думку, обговорювати свої сподівання?
Наскільки важливо розуміти власні бажання?
Що робити, щоб очікування справдилися?