Особливості емоційного реагування в ситуаціях міжособистісної взаємодії фахівців професій "людина-людина"
Колода карт «Арифметика емоцій»

Психологічний інструментарій

МЕТАФОРИЧНІ АСОЦІАТИВНІ КАРТИ «ТАНЕЦЬ ЖИТТЯ»

Інструмент для дослідження життєво-важливих
тем через метафору танцю

КАРТКИ З ПСИХОЛОГІЧНИМИ ТЕХНІКАМИ «УПРАВЛЯЮ СОБОЮ»

90 психологічних технік для пізнання себе та інших

Особливості емоційного реагування в ситуаціях міжособистісної взаємодії фахівців професій "людина-людина"


Матійків І. М. 

Важливою умовою професійного становлення майбутніх фахівців професій типу “людина-людина” є їхня психологічна підготовка до ефективної комунікації та емоційно розумної поведінки. Для представників професій цих професій уміння налагоджувати стосунки на основі співпраці та конструктивної взаємодії; досягати взаєморозуміння у процесі виконання професійних функцій; аналізувати поведінку людей, розуміти їхній емоційний стан, адекватно реагувати на гнів, невдоволення, критику з боку інших; розпізнавати, своєчасно попереджати і ефективно вирішувати напружені ситуації комунікативної взаємодії; керувати емоціями і зберігати рівновагу є професійно-необхідними якостями. Результати проведених психологічних досліджень свідчать, що втрата робочого часу від конфліктів і післяконфліктних переживань становить близько 15 %, а продуктивність праці може знижуватись до 20 % [3, с. 5–12]. 
Враховуючи сказане, наукове дослідження проблеми управління емоціями в ситуаціях професійної взаємодії є актуальним як з наукової, так і з практичної точок зору. 
Питанням регулювання і управління емоціями, зокрема в конфлікті, присвятили увагу такі вчені як Л. Анциферова, А. Бек, Р. Бендлер, Ф. Березін, Є. Головаха Р. Грановська, Д. Гріндер, Е. Джекобсон, А. Елліс, К. Ізард, О. Ільїн, Л. Карамушка, Д. Карузо, Р. Лазарус, А. Лоуен, Д. Мейєр, Е. Мелібруда, Ф. Перлз, М. Пірен, К. Роджерс, К. Рудестам, П. Селовей, Дж. Скотт, Є. Сидоренко, К. Хорні, Дж. Шеффер, Е. Шостром, В. Шульц та ін.
Проблема управління емоціями досить широко висвітлена у психологічній літературі, водночас, ці відомості мають несистематизований характер. Незважаючи на наявність наукових праць, в яких досліджується емоційна сфера особистості, проблема розвитку психологічної готовності майбутніх фахівців професій типу “людина – людина” до усвідомленого емоційного реагування в професійній діяльності ще не отримала глибинного вивчення. 
У цій статті розглянуто поняття управління емоціями, проведено систематизацію типів емоційних реакцій, акцентовано увагу на необхідності формування психологічної готовності до усвідомленого емоційного реагування в професійній діяльності майбутніх фахівців професій типу “людина – людина” та запропоновано шляхи її розвитку.
Результати наукових досліджень засвідчують, що управління емоціями − це уміння, які розвиваються: можна навчитися стримувати безпосередні емоційні прояви, управляти емоційними реакціями, досягати емоційної врівноваженості, ухвалювати емоційно розумні рішення, бути толерантними у стосунках та ін. Проте емоційні властивості (наприклад, реактивність, збудливість, врівноваженість, загальний емоційний тонус, сила емоційних реакцій, експресивність) та особливості реагування на інтенсивні зовнішні подразники визначаються індивідуально-психологічними та типологічними характеристиками конкретної людини [2; 4].
Згідно з нашим припущенням, управління емоціями в різних ситуаціях професійної взаємодії (стандартних, стресових, конфліктних) полягає в усвідомленому емоційному реагуванні. На відміну від неусвідомленого, усвідомлене емоційне реагування − це вміння людини обирати конструктивну емоційну реакцію залежно від ситуації, що виникла. При усвідомленому емоційному реагуванні людина вміє витримати паузу, подумати (Якщо я так відреагую, які будуть наслідки?, “Як мені відреагувати, щоб вирішити ситуацію, зберегти стосунки, домогтися бажаного?”), обрати емоційну реакцію та реалізувати її в поведінці. Критеріями усвідомленого емоційного реагування вважаємо: адекватність поведінки ситуації; вирішення проблеми чи задоволення потреби, що викликали емоцію; збереження рівноваги чи зменшення інтенсивності негативних переживань; розвиток стосунків.
На емоційну реакцію людини істотно впливає те, як вона сприйняла зовнішній вплив, що залежить від її системи переконань щодо себе і світу, цінностей, цілей, духовного розвитку тощо. Розглянемо найбільш поширені способи емоційного реагування, висвітлені в літературних джерелах [1; 3]. 
Викид емоцій – "вибух". Це звільнення від гніту накопичених емоцій при "втраті терпіння". Енергія негативних емоцій трансформується в дії, тому можна відчути полегшення. Це пояснює поширену думку: для здоров'я корисніше дати вільний вихід гніву або відчаю ніж стримуватися. Нажаль, таке тимчасове полегшення не означає звільнення від накопичених емоцій. Окрім того, необдуманий викид емоцій може зруйнувати взаємини, викликати ще більший стрес через почуття провини.
Емоційне пригнічення / придушення. Активний вплив на власні емоції, спрямований проти їх природного перебігу та вираження шляхом: 
- терпіння і накопичення. Під вантажем накопичених дрібних непорозумінь і невисловлених образ поступово погіршуються взаємостосунки;
- заперечення власних почуттів; 
- активізації іншої емоції. Людина прикладає свідомі зусилля, щоб активізувати емоцію, протилежну тій, яку переживає;
- уникнення емоціогенної, складної, конфліктної ситуацій чи опонента;
- переключення уваги; зосередження на сторонніх об'єктах і обставинах, відволікання в критичних ситуаціях. Увага спрямовується на якусь цікаву справу, обдумування майбутнього.
Тимчасове пригнічення емоцій може допомогти людині пережити травматичну ситуацію і заспокоїтися. Все ж таки у стані внутрішньої рівноваги відкривається більше можливостей ухвалити виважене рішення, спрямувати зусилля на вирішення ситуації, що виникла. З іншого боку, невідредаговані, загнані всередину емоції не зникають безслідно, вони акумулюються, створюють небезпеку “вибуху”, деструктивних форм розрядки, спрямованих на себе або на інших людей. При домінуванні емоційного стилю пригнічення потреби людини залишаються незадоволеними, натомість накопичуються негативні емоції і емоційний стан та здоров’я з часом погіршуються. 
Емоційна трансформація полягає в конструктивному переструктуруванні емоцій: небажана емоція перетворюється на бажану через зміну ставлення до проблеми або емоціогенного об'єкта. При цьому сама проблема не вирішується, потреба залишається незадоволеною і розрядки емоційної напруги не відбувається. При емоційній трансформації суб'єкт відмовляється від незадоволених потреб і обирає нові. Емоційна трансформація доцільна у ситуаціях, коли вирішення проблеми не залежить від людини і неможливо змінити ситуацію, а зміна ставлення до того, що відбувається чи відбулося допомагає зберегти власне психічне здоров’я. 
Розрядка емоцій (вербальна, невербальна) − це вивільнення небажаних емоцій без вирішення ситуації, що їх викликала. Для цього потрібно їх усвідомити, прийняти і виразити тим чи іншим способом.
Вербальна розрядка − це обговорювання, опис емоційних переживань і причин, що їх викликали, у спілкуванні з іншою людиною або подумки. Висловлення емоцій сприяє ослабленню афективного преса на процес осмислення існуючої проблеми та звільненню розумових процесів для пошуку способів її вирішення. Це не означає, що завжди потрібно озвучувати всі емоції. У житті трапляються ситуації, коли це недоречно. Навіть у цьому випадку варто дозволити емоціям існувати, використовуючи їх як інформацію, сигнал для наступних дій. 
До методів невербальної розрядки відносяться: фізична активність, релаксація, арттерапія та ін. Здійснення фізичної активності знижує інтенсивність емоційного переживання (швидкі, інтенсивні рухи; спорт, ходьба пішки, танці та ін.). Результатом релаксації є м'язове розслаблення, що наступає в результаті довільних зусиль (медитація, м'язова релаксація, аутогенне тренування, самонавіювання, візуалізація, регуляція дихання і т. п.).
Арттерапія (музикотерапія, бібліотерапія, терапія образотворчим мистецтвом, кінотерапія, танцювальна терапія та ін.) дозволяє зрозуміти свої емоції та причини їх виникнення, вивільнити пригнічені переживання, дати конструктивний вихід актуальним емоціям. 
Вирішення проблеми (використання емоцій для вирішення проблеми) є оптимальним способом відреагування емоції, оскільки емоція усвідомлюється і розряджається у діяльності, спрямованій на вирішення проблеми /задоволення потреби або в інших видах активності. Як наслідок, проблема, що викликала емоцію, вирішується; потреба задовольняється, негативні емоції зникають. 
Кожен з перелічених способів емоційного реагування має свої переваги та недоліки, доцільність та обмеженість застосування, що, насамперед, залежить від ситуації, індивідуально-психологічних якостей людини, її емоційного стану тощо. Найоптимальнішою емоційною реакцією є та, яка адекватна ситуації і допомагає її вирішити. Вочевидь, що в діловому спілкуванні, перевага надається спрямованості на вирішення проблеми, професійних завдань, збереження партнерських стосунків.
Згідно з нашим припущенням, на емоційні реакції, зокрема в конфліктній ситуації, суттєво впливають внутрішні установки, переконання, цінності співрозмовників. Розглянемо цей взаємозв’язок на прикладі стратегій поведінки в конфліктній ситуації за К. Томасом. 
Конкуренція (суперництво, домінування) полягає в прагненні задовольнити власні потреби незважаючи на інтереси інших. Для людини з домінуючою стратегією конкуренції характерна внутрішня установка “Я активно відстоюю власну позицію”, “Для досягнення цілей підходять усі засоби”, “Мої потреби найважливіші”. Така людина упевнена, що вийти переможцем з конфлікту може тільки один учасник, що означає поразку іншого. І хоча вони задовольняють свої потреби, досягають бажаного, водночас втрачають довіру й повагу знайомих, друзів і близьких людей; згодом з'являється відчуття незахищеності, загрози та страху. 
Пристосування − це готовність поступитися власними інтересами заради уникнення протистояння. Для людей з домінуючою стратегією пристосування характерний пасивно-агресивний тип поведінки. Вони схильні приховувати почуття, думки, бажання; пригнічувати гнів, накопичувати образи та неприязні до осіб, заради яких жертвують або раптово вибухати неадекватно ситуації через накопичену в собі гіркоту образ, “втрату терпіння” (ефект останньої краплі). 
Уникання Ця стратегія характеризується відсутністю прагнення досягнення власних цілей, так і тенденції до співпраці. Внутрішня установка: “Я намагаюся ухилитися від участі в конфлікті”. У цьому випадку людина ігнорує проблему, намагається уникнути обговорення конфліктних питань, перекладає відповідальність за ухвалення  складного рішення на когось іншого або відкладає “на потім”. Для людей з домінуючим стилем уникання притаманний пасивний тип поведінки, приховування, стримування справжніх емоцій, почуттів.
Компроміс – це метод взаємних поступок, часткове задоволення інтересів обох сторін конфлікту. Внутрішня установка: “Я шукаю рішення, основане на взаємних поступках”, “Я поступлюся в чомусь, якщо ви теж готові поступитися”.
При співпраці (кооперація, інтеграція) ухвалюються рішення, що повністю задовольняють інтереси обох сторін. Внутрішня установка “Я шукаю шляхи спільного вирішення проблеми, які задовольнять дві сторони”. 
Для стратегій компромісу і співпраці здебільшого характерна асертивна поведінка, конструктивний вияв емоцій (відкритість, упевненість без ворожості та звинувачення, пропонування виходу із ситуації. Використання цих стратегій збільшує ймовірність розв’язання комунікативної ситуації; збереження, навіть зміцнення, стосунків; зростання віри у себе, свої можливості. Стратегії поведінки, обрані учасниками конфлікту, мають вирішальне значення для його розв’язання і подальшого розвитку стосунків. 
Як видно з наведеного прикладу, поведінка і стиль емоційного реагування у напружених ситуаціях комунікативної взаємодії більшою мірою залежать від установок, переконань, цінностей людини. Це глибинний рівень, який структурує досвід особистості, визначає її культуру, характер вчинків і діяльності [5, с. 55]. Ключем для розуміння цього рівня є значущість, іншими словами відповідь на запитання “Чому це так важливо?”. Саме від мотиваційно-ціннісної сфери залежить те, як сприймаємо людей, який сенс надаємо подіям і як емоційно реагуємо на них. Позитивне ставлення до себе, до світу, прагнення до гармонійного буття, психологічного благополуччя і здорових стосунків з довкіллям допомагають обирати емоційно-доцільну поведінку в різних життєвих ситуаціях.
Згідно з нашим припущенням, опанування мистецтвом управління емоціями в професійній діяльності передбачає формування психологічної готовності до усвідомленого емоційного реагування. Адже більшість труднощів в управлінні емоціями зумовлена недостатньою готовністю до усвідомленого емоційного реагування і здатністю діяти адекватно ситуації. Здійснивши науковий пошук, пропонуємо визначення поняття “психологічна готовність до усвідомленого емоційного реагування” як наявність у фахівця взаємопов'язаних та взаємозумовлених емоційного досвіду, ціннісних настанов, особистісних якостей, знань з галузі психології, базових навичок і вмінь, які знаходять вияв в ухваленні емоційно розумних рішень, здійсненні доцільних дій адекватно професійній ситуації і забезпечують успішність процесу управління емоціями. 
На основі експериментального дослідження розроблено критерії розвитку психологічної готовності до усвідомленого емоційного реагування і визначено напрями здійснення формувальних заходів. У якості засобу формування психологічної готовності до усвідомленого емоційного реагування обрано соціально-психологічний тренінг. Тренінговий вплив за розробленими критеріями передбачає засвоєння знань з галузі психології; розвиток внутрішнього рівня суб’єктивного контролю, персональної відповідальності за емоційні реакції, об’єктивного сприйняття реальності, асертивності в поведінці й комунікації; емпатійних, рефлексивних, перцептивних, інтерактивних умінь, адекватної самооцінки, позитивного мислення і мотивації досягнень; усвідомлення життєвої позиції, переконань, цінностей та їх взаємозв’язку з процесом управління емоціями, духовний розвиток. Авторський тренінг містить інтерактивні заняття наступної тематики: “Управління емоціями як професійно важливі уміння фахівця професій типу “людина-людина”, “Світ навколо нас”, “Поведінка: пошук “золотої середини”, “Переконання і цінності як життєвий ресурс”, “Складні комунікативні ситуації у професійній діяльності та їх вирішення”.
Розвиток психологічної готовності до усвідомленого емоційного реагування відіграє важливу роль у якісній професійній підготовці фахівців професій типу “людина − людина” і забезпечує їхню готовність до саморегуляції та усвідомленого емоційного реагування в стандартних і стресових ситуаціях навчальної та майбутньої професійної діяльності. 

Література:
1.    Андреева И. Н. Азбука эмоционального интеллекта / И. Н. Андреева. — СПб. : БХВ-Петербург, 2012. — 288 с.
2.    Андреева И. Н. Концептуальное поле понятия «эмоциональный интеллект» / И. Н. Андреева // Вопросы психологи. — 2009. — №4. — С. 56–66. 
3.    Бреус Е. Д. Психология конфликта. Предупреждение конфликтов: методические указания / Е. Д. Бреус. — Ростов-на-Дону: РГУ, 2004. — 22 с.
4.    Люсин Д. В. Современные представления об эмоциональном интеллекте // Социальный интеллект : теория, измерение, исследования / ред. Д. В. Люсина, Д. В. Ушакова. — М. : Институт психологи РАН, 2004. — С. 29–36. 
5.    Педагогічні засади розвитку духовної культури педагогічного персоналу : посібник / за ред. Е. О. Помиткіна, З. Л. Становських. — Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. — 174 с.

 

Джерело: Матійків І. М. Особливості емоційного реагування в ситуаціях міжособистісної взаємодії фахівців професій «людина – людина» // Global scientific unity 2014 : The European professional scientific publication. Collection of scientific articles and theses Аccording to the results of International Scientific and Practical Congress ; 26-27 September 2014 (Czech Republiс). — Vol.ІІ. —Prague, 2014. — P.107—112 .