Тренінг управління емоціями у професійній діяльності: ключові переконання

Ірина Матійків

Важливою умовою професійного становлення майбутніх фахівців професій типу “людина − людина” є їхня психологічна підготовка до конструктивної міжособистісної взаємодії та емоційно розумної поведінки з врахуванням характеру та умов майбутньої професійної діяльності. Цілеспрямоване тренування й удосконаленням комунікативних та емоційних умінь учнів професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) сприятиме зниженню екстремальності й несподіваності емоціогенних ситуацій, підвищенню рівня свідомого контролю за перебігом психічних процесів, більш конструктивному виконанню повсякденних професійних завдань у майбутньому, збереженню психічного здоров’я та профілактиці “професійного вигорання”.
У якості засобу цілеспрямованого формування умінь управляти емоціями у професійній діяльності обрано соціально-психологічний тренінг. В основу тренінгу покладено ключові принципи й переконання, формування яких сприяє розвитку усвідомленого емоційного реагування та емоційних умінь, необхідних для успішного здійснення професійної діяльності. Саме внутрішні переконання відображають стиль емоційного реагування, поведінку та зовнішні умови життя людини. 
 

1. Відповідальність. “Все починай з себе!”. Кожна людина творить власне життя і є відповідальною за свої думки, емоційні реакції, вчинки, поведінку, благополуччя, життя загалом. Позиція відповідальності, визнання свого “авторства” у процесі вираження емоцій – необхідна умова оволодіння ними. Будь-яку емоцію продукує сама людина, через неї ніби повідомляє своє ставлення до того, що відбувається, до співрозмовника, тому й регуляції вона піддається тільки з її боку. Скаржитися на життя і покладати відповідальність за свої переживання на ситуацію або інших людей, звинувачувати їх у труднощах означає нічого не робити самим, бути безпорадними жертвами обставин. 
Передумовою успішного вирішення будь-яких життєвих завдань є відповідальне ставлення. Протягом життя постійно обираємо: про що думати або не думати, переживати ту чи іншу емоцію, творити чи руйнувати, розвиватися чи деградувати, бути щасливим чи нещасливим. Метафорично життя можна уявити ніби біле полотно, на якому різнобарвними фарбами творимо свій шедевр. Якою буде наприкінці ця картина залежить від самої людини. Кожен з нас наділений можливостями стати художником, тобто господарем власного життя. Коли відчуваємо себе відповідальними і свідомо щось робимо для покращення різних сфер життя, тоді й відбуваються позитивні зміни. Недотримання принципу відповідального ставлення до життя загрожує неприємними несподіванками, які спричиняють дистрес. 
 

2. Усвідомленість життя “Спостерігаю, чую, відчуваю, осмислюю, роблю висновки…”. Із зовнішнього і внутрішнього світу особистості в головний мозок постійно поступає інформація. Принцип усвідомленості полягає в присутності “тут і тепер”, спостережливості до того, що відбувається усередині себе і навколо; уважності до себе, своїх думок, емоцій, тілесних відчуттів; до кожної людини, з якою спілкуєтеся; до кожної справи, яку робите. 
Елементарні навички самоспостереження за своїми реакціями у різних ситуаціях дають змогу вловити момент виникнення емоції, тобто розпізнати імпульс ще до початку дій. При усвідомленому емоційному реагуванні людина вміє витримати паузу після виникнення імпульсу, подумати (“Якщо я так відреагую, які будуть наслідки?”, “Як мені відреагувати, щоб вирішити ситуацію, зберегти стосунки, домогтися бажаного?”), обрати емоційну реакцію та реалізувати її в поведінці.
 

3. Визнання реальності “Те, що є, – є”. Цей принцип означає:
– сприймати реальність об’єктивно, такою, яка вона є, а не такою, якою її хочеться бачити, наповнюючи своїми очікуваннями, страхами, фантазіями та нездійсненними мріями;
– сприймати життєві обставини, не шкодуючи про розбіжності бажаного і реального, а змінювати щось на краще;
– визнавати власні достоїнства і недоліки. Коли розуміємо, визнаємо і приймаємо свої почуття, тоді з'являється можливість більш адекватно їх висловлювати;
– толерантно сприймати інших людей з їхніми чеснотами і недоліками, розуміючи унікальність внутрішнього світу кожної людини; надавати можливість співрозмовнику бути собою, не пропускаючи через призму власного досвіду, цінностей і поглядів. Саме розуміння відмінностей і визнання їх цінності є основою поваги до іншої людини.
Застосування принципу реальності у житті означає просто спостерігати і визнавати реальність, життєві обставини, себе, відмінності між людьми замість оцінювання й засудження. Адже кожна людина є своєрідною, зі своїми поглядами на життя, цінностями і переконаннями, культурою, вихованням, характером, здібностями, життєвим досвідом тощо. Неможливо перетворити співрозмовника в когось іншого, хто відповідає нашим очікуванням. Цінним подарунком для нього є створення простору, в якому безпечно бути собою, виявити свої найкращі якості.
Наслідками неадекватного сприйняття комунікативної ситуації, хибних узагальнень, помилкових суджень є проблеми та труднощі у стосунках.
 

4. Позитивне налаштування щодо себе, інших людей, Світу. “Я – в порядку, інші – в порядку”. В основі позитивного налаштування знаходиться життєва позиція особистості “Я – в порядку, інші – в порядку” (Т. Харріс), уміння зберігати/підтримувати внутрішній стан рівноваги і емоційного благополуччя. Всесвіт, в якому ми живемо, є дружнім, повним ресурсів простором. Кожне явище − нормально, з ним усе гаразд (М. Еріксон).  
Ключем до радості є безумовна доброта до всього живого, включаючи самого себе [2]. Все, що відбувається в навколишньому світі – це відображення того, що відбувається у внутрішньому просторі особистості. Емоційний стан накладає відбиток на те, як бачимо світ, інтерпретуємо події, ставимося до того, що відбувається, а значить і на емоційні реакції та поведінку. Наприклад, у гарному настрої людина схильна помічати щось позитивне у навколишньому світі, оточуючих людях, задоволена собою, пригадує приємні моменти життя, у поганому – зосереджена на невдачах, драматизує ситуацію, прискіплива до себе, звертає увагу на недоліки в інших. Позитивне налаштування до співрозмовника, інтерес, уважність і розуміння викликає позитивну емоційну реакцію з його боку. Світ є тільки відображенням нас самих: що випромінюємо, – те й отримуємо. Якщо випромінюємо позитив, у відповідь отримуємо те саме.
Позитивно налаштовані люди психологічно адаптовані, цінують добрі стосунки, будують їх на партнерських засадах та позитивних емоціях, вважають інших здібними і упевнені, що вони володіють всіма можливостями досягати добрих результатів. Саме тому люди, які працюють над поліпшенням свого життя і діяльності, використовують практики позитивного налаштування до людей, ситуацій, довкілля. 
 

5. Фокус уваги на цінностях “Розрізняти головне від другорядного, зосереджуватися на важливому, відпускати непотрібне”.
Саме цінності, переконання, внутрішні настанови слугують орієнтирами, визначаючи напрям руху у життєвому просторі, допомагають пам’ятати про пріоритети, зосереджуватися на найважливішому, досягати бажаного. Вони визначають характер вчинків та діяльності особистості, саме від них залежить те, який зміст надаємо подіям і як емоційно реагуємо на них, як поступаємо у різних ситуаціях, ухвалюємо те чи інше рішення [1, с. 55]. Значущості надаємо тим подіям, які відповідають цінностям, підтверджують погляди і переконання, схильні не брати до уваги ті факти, які їм суперечать. Уміння обирати найбільш важливе і оминати несуттєве позбавляє від багатьох, не вартих уваги, проблем.
У житті більшості людей наступає момент, коли шукають відповіді на глибинні запитання: “Що для мене є цінним?”, “Який сенс моєї діяльності?”, “Заради чого всі зусилля?”, “Як бути в гармонії з собою?”, “Як жити в гармонії з собою і з закономірностями Всесвіту?”. 
У цінностях і переконаннях відображаються розуміння людиною дійсності, стійкі думки стосовно довкілля і самого себе (про життя, здоров'я, час, сім'ю, друзів, гроші, роботу, духовність, справедливість, відповідальність тощо), вони становлять глибинний рівень, який структурує досвід людини як особистості, визначає її культуру, якість життя та професійної діяльності. Коли людина усвідомлює і шанує власні цінності, тоді розуміє і визнає цінності інших людей.
Позитивне ставлення до себе, до світу, прагнення до гармонійного буття, психологічного благополуччя і здорових стосунків з довкіллям допомагають обирати емоційно-доцільну поведінку у різних життєвих ситуаціях.
 

6. Пошук “золотої середини”, відчуття міри і такту. “Я не зобов’язаний відповідати твоїм очікуванням, а ти – моїм. Ми – партнери”. Інтуїтивно більшість людей відчувають “золоту середину” у поведінці, яка забезпечує найбільш сприятливу атмосферу в комунікативних ситуаціях, баланс у стосунках. Емоційні крайнощі: як бурхливі, некеровані переживання, так і байдужість, відсутність емоцій – створюють дискомфорт у спілкуванні. “Золотою серединою” між агресивною і пасивною є ассертивна поведінка. Ассертивна особистість завжди відчуває, коли її поведінка буде недоречною, і може утримати себе від некерованого сплеску емоцій, бере на себе відповідальність за власний емоційний стан. За своєю суттю ассертивність – це філософія особистої відповідальності.
Однією з важливих ознак ассертивності є уміння вибудовувати здорові психологічні кордони і захищати їх. Людина переживає більше позитивних емоцій у житті ніж негативних, почуває себе більш комфортно і впевнено у спілкуванні, коли вміє відстоювати свою думку, регулювати межу втручання у власний внутрішній світ, захищати себе від впливу некоректних думок і бажань, приниження, маніпулювання з боку інших людей. 
Без нормального функціонування кордонів люди відчувають труднощі в повсякденному житті, у стосунках, що призводить до виникнення негативних емоцій. 
 

7. Вдячність. “Фортуна на боці тих, хто вміє бути вдячним”. Почуття подяки має велику силу творити і змінювати життя у кращий бік. Вміння знаходити позитивні моменти навіть у безнадійних, на перший погляд, ситуаціях; радіти простим речам, цінувати те, що є, і бути вдячними долі навіть за найменші подарунки і досягнення є основою благополуччя, благо схильності долі. По-справжньому щасливі люди є вдячними. Це так просто і так складно водночас.
Вдячність сприяє врівноваженості, стресостійкості, зниженню тривожності і є ефективним інструментом у діловій взаємодії, − покращує стосунки. 
 

8. Відкритість змінам. “Усе, що відбувається, − на краще”. Початок нових справ, досягнення бажаного або вирішення життєвих завдань пов’язано з внесенням змін, навіть, з ризиком. Часто бажання щось змінити на краще супроводжується страхом, що не вийде. Виникнення відчуття невпевненості, тривоги у незнайомих ситуаціях, умовах невизначеності є абсолютно нормальним. З іншого боку, постійний страх невідомого, тривога про те, що може щось статися; боязнь припуститися помилки не тільки з’їдають позитивні емоції, а й зачиняють двері до позитивних змін. Чим більше боїмося припуститися помилки, тим більше ймовірність, що так і буде; що очікуємо від довкілля в наших думках, почуттях, фантазіях, мріях, то й має шанс втілення. 
Будучи психологічно готовими до несподіваних поворотів подій, тим самим налаштовуємося бути гнучкими у реагуванні на зовнішні зміни. Зміни є невід'ємною частиною життя, − вони неминучі і безперервні (М. Еріксон). Можна їх боятися змін, сумніватися, але вони все одно будуть відбуватися. Довіра до процесу життя, його проживання без очікування неприємностей, визнання подій, що відбуваються, внутрішні установки на кшталт “Усе, що відбувається, має сенс і є закономірним”, “Усе відбувається своєчасно і тоді, коли потрібно”; уміння отримувати досвід з ситуацій, що трапляються, “вчитися на помилках”, причому не тільки на своїх,– дає відчуття безпеки, підтримки, впевненості, послаблює неприємні переживання. Завдяки змінам відбувається набуття досвіду, розвиток, вдосконалення особистості.
Реалізація запропонованих принципів у життєвих ситуаціях сприятиме конструктивним особистісним змінам: формуванню відповідального ставлення до життя, впевненості, готовності до змін, ассертивності, самоповаги, вдячності, внутрішнього благополуччя, позитивного ставлення та відкритості до світу й оточуючих, психологічної стійкості, емоційної рівноваги, адекватності поведінки навіть у складних ситуаціях.
Формування умінь управляти емоціями на основі запропонованих принципів та переконань здійснюється під час психологічної підготовки у навчальному закладі та забезпечує їхню готовність до саморегуляції та усвідомленого емоційного реагування у стандартних й стресових ситуаціях навчальної та майбутньої професійної діяльності. 

1. Педагогічні засади розвитку духовної культури педагогічного персоналу : посібник / за ред. Е. О. Помиткіна, З. Л. Становських. — Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. — 174 с. 
2. Хокинс Д. Сила и насилие. Скрытые мотивы человеческих поступков / Дэвид Хокинс. — Санкт-Петербург : Издательская группа “Весь”, 2010. — 304 с.

Джерело: Матійків І. М. Тренінг управління емоціями у професійній діяльності: ключові переконання / І. М. Матійків // Сучасні технології у суспільно-гуманітарній підготовці кваліфікованих робітників у ПТНЗ : матер. обласної наук.-практ. конф., 11 червня 2015 р. — Львів : НМЦ ПТО у Львів. обл. — С. 28-32.

Посібники від Ірини Матійків

 "Управління емоціями у педагогічній діяльності".  П’ять розроблених тренінгів – в одному посібнику!!! 
І тільки практичний, цікавий, корисний, контент! 

 "Тренерська майстерність: теорія і практика" для тренерів соціально-психологічних і бізнес-тренінгів, коучів, менеджерів з персоналу, психологів, викладачів і всіх зацікавлених.
300  інструментів в одному посібнику: 25 тренінгових методів та інструментів, понад 170 тренінгових вправ для учасників; 14 вправ і чек-листів для самопізнання; 10 базових компетенцій тренера та їх опис; 27 технік управління емоціями та підтримки стану психологічного благополуччя; 17 різних практикумів, 16  категорій учасників і орієнтовні рекомендації щодо взаємодії з ними; 22 пікантні ситуації на тренінгу і варіанти реагування на них; Сценарій проведення Балінт-групи; Технологія посередництва у процесі вирішення конфліктів; 11 секретів тренера, який досягає максимально ефективних результатів та інша концентрована та цінна інформація.