“Все починається з самомотивації": структура та результати апробації тренінгу

Ірина Матійків

      Підвищення якості особистісної та професійної підготовки учнів професійно-технічних навчальних закладів потребує розвитку їх мотиваційної сфери. Рушійною силою розвитку і саморозвитку, важливою характеристикою, що впливає на пізнавальну активність, успішність навчання та професійної діяльності майбутніх фахівців сфери “людина-людина”, є самомотивація.
Дослідження мотиваційної сфери особистості виступає об’єктом підвищеної уваги як вітчизняних, так і зарубіжних учених (К. Абульханова-Славська, В. Асеєв, Д. Аткінсон Л. Божович, В. Вілюнас, В. Давидов, В. Климчук, В. Ковальов, Г. Костюк, О. Леонтьєв, М. Магомед-Емінов, Д. Мак-Клеланд, А. Маркова, А. Маслоу, Є. Павлютенков, С. Рубінштейн, Х. Хекзаузен, П. Якобсон та ін.)
Аналіз психолого-педагогічних джерел дозволяє зробити висновок, що, незважаючи на значну кількість теоретичних досліджень з означеної проблеми, окремої уваги потребує розробка психолого-педагогічних технологій, які б сприяли успішному функціонуванню майбутніх фахівців в професійному середовищі й суспільстві шляхом формування їхньої внутрішньої мотивації.
На наш погляд, основою такої технології є соціально–психологічний тренінг (СПТ). У цьому контексті заслуговують на увагу праці І. Аттватера, Е. Берна, Ю. Ємельянова, Є. Мелібруди, Л. Петровської, К. Роджерса, К. Рудестама, М. Цзена, які свідчать про розвиток теоретико-методологічної бази та практики тренінгу. СПТ надає можливості забезпечити високу пізнавальну активність учнів; розвивати рефлексивне мислення, комунікативні навички, а також дозволяє за порівняно короткий час вирішити завдання інтенсивного формування та розвитку професійно значущих навичок і умінь [3, с. 561], закласти основи підходів до рішення життєвих ситуацій поза межами навчальної аудиторії.
Включення тренінгу у навчальний процес має важливе значення для підвищення якості професійної підготовки, проте, слід констатувати, що масштаби і форми впровадження СПТ у систему освіти сьогодні далеко не відповідають його психолого-педагогічному потенціалу. 

Цій проблемі й присвячена стаття, мета якої полягає у висвітленні структури авторського тренінгу “Все починається зі самомотивації” та результатів його апробації. Метою самого тренінгу є усвідомлення важливості самомотивації для виконання складної діяльності, вдосконалення пізнавальних процесів, розвиток рефлексивних здібностей, формування творчого ставлення до життя.
 

      Мотиваційний тренінг має чітку структуру, яка містить компоненти:

• мотиваційно-організаційний – актуалізація знань та досвіду з теми заняття та формування інтересу до нього;
• розвиток почуттєво-особистісної сфери: самопізнання та самоаналіз можливостей та обмежень, формування адекватної самооцінки, відповідальності, вольових якостей, вміння мотивувати себе виконувати складну діяльність, готовності до кооперації і співтворчості; толерантності до інших;
• пізнавально-творчий – виконання учнями спеціально відібраних вправ, спрямованих на розвиток пізнавальних процесів; 
• рефлексивний – обговорення результатів участі у тренінгу;
• домашнє завдання: застосування набутих під час тренінгу знань, умінь і навичок в реальних життєвих ситуаціях. 

У реалізації тренінгу застосовуються такі інтерактивні техніки: експрес-розминки, “мозкові штурми”, міні-лекції, міні-дискусії, заповнення робочих листків, ролеві й ситуаційні ігри, творча праця, робота з уявою, самодіагностика та ін. Пропонуємо скорочений варіант змісту мотиваційного тренінгу.

І. Мотиваційно-організаційний компонент
1. Вступне слово психолога. Притча “Невикористаний шматок глини”
Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний шматок.
− Що ще тобі зліпити ? — запитав Бог людину.
− Зліпи мені щастя, — попросила вона.
Нічого Бог не відповів, лише поклав людині в долоню шматочок глини, що залишився.
Запитання для обговорення:

• В чому полягає смисл цієї притчі? 
•  Як гадаєте, про що будемо сьогодні говорити?

     Кожній людині від народження дається “шматочок глини”, з якого вона може виліпити своє щастя, вибудувати життя. Яким буде це життя, залежить, передусім, від самої людини. Практично щодня стикаємося з ситуаціями, що вимагають самомотивації – вміння налаштовувати себе на виконання різних завдань, позитивне вирішення проблем, долання перешкод. Сьогодні у фокусі нашої уваги – самомотивація. Цьому мистецтву можна навчитися. 

2. Знайомство учасників групи “Я й математичні фігури”.

Ніщо не обходиться нам так дешево 
і не цінується так дорого, як ввічливість. М. Сервантес
 

      Мета: створити у групі невимушену атмосферу спілкування, доброзичливості; сформувати позиції взаємодії.
Наші заняття мають математичну спрямованість, тому ми будемо звертатись до надбань математичної науки. Кожному учаснику пропонується назвати своє ім’я й вибрати одну з математичних фігур, котра найбільш подобається: квадрат, трикутник, прямокутник, коло чи зигзаг. 
Щойно ми не тільки познайомилися нестандартно, а й виконали психогеометричний тест. Фігура, з якою ви себе ідентифікуєте, повідомляє про риси характеру й особливості поведінки. 
Результати (лише позитивні характеристики), залежно від того, яку фігуру ви вибрали [2, 445-456]:

• квадрат – працьовитий, організований, старанний, раціональний, наполегливий, надійний, терплячий, уважний до дрібниць, доводить розпочату справу до завершення;
• трикутник – рішучий, цілеспрямований, впевнений, енергійний, вміє концентрувати увагу на головному, націлений на перемогу, захоплюється новим;
• прямокутник – допитливий, сміливий, цікавиться всім, що відбувається; легко засвоює нове;
• коло – доброзичливий, миролюбний, комунікабельний, чуйний, здатний співчувати іншим, вміє слухати і знаходити спільне навіть у протилежних точках зору;
• зигзаг – творчий, інтуїтивний, прагне незалежності, вміє генерувати нові ідеї, спрямований у майбутнє.

Знання з психології можуть допомогти краще пізнати себе та інших. 

3. Погодження основних норм взаємодії 

Не достатньо знати, необхідно також застосовувати.
А. Франс

       Мета: підготовка групи до ефективної роботи на тренінгу шляхом погодження основних норм.
Людина формується, розвивається й живе у суспільстві. У нашій групі, як і в суспільстві, пропонується запровадити певні норми й дотримуватись їх. Основні норми пропонує психолог і записує на фліпчарті після обговорення та погодження з групою. 

Домовленості:
цінувати час;

• бути позитивно налаштованими у висловлюваннях і ставленні до інших;
• брати до уваги різні точки зору і поповнювати скарбничку спільного досвіду;
• уважно слухати, дотримуватись теми заняття, висловлювати думку коротко й аргументовано;
• надавати конструктивний зворотний зв’язок. На будь-яку дію або подію кожен учасник групи має право відреагувати, поділитися з іншими власними думками і відчуттями з приводу того, що сталося;
• персоніфікація висловлювань (відмова від безособових тверджень, мовних форм і заміна їх адресними, тобто замість висловів “вважається...”, “дехто вважає, що ...” вживати словосполучення типу: “я вважаю, що ...”);
• акцентування мови почуттів – уникання оцінкових суджень, їх заміна описом власних емоційних станів (не “ти мене образив, а “я почуваюся ображеним, коли ти...”);
• конфіденційність полягає в рекомендації не розголошувати особистісну інформацію поза межами тренінгу;
• дослідницька позиція – творче ставлення до того, що відбувається в групі.

    4. Висловлювання сподівань учасників тренінгу
Мета: усвідомити і вербалізувати наміри і сподівання учасників тренінгу; визначити питання, на які доцільно звернути увагу в процесі роботи з групою. 
Кожний учасник отримує по три кружечки, вирізані з кольорового паперу, які символізують піщинки. Психолог пропонує спочатку написати на них власні очікування від тренінгу, потім зачитати їх і наклеїти у верхній частині пісочного годинника. 
Запитання для обговорення:

• Для чого  потрібно визначати свої очікування?
•  Що робити, щоб очікування справдилися?  

Користь, яку можна почерпнути з тренінгу (чи з іншої діяльності), прямо пропорційна розумінню того, що ми хочемо в результаті отримати. Сформульовані цілі є потужними мотиваторами, вони спонукають діяти.

5. Інтерактивна лекція. Сила самомотивації

Найкраща мотивація – це самомотивація.

Мета: структурування знань про самомотивацію.
Почнімо спілкування із запитань:

•  Що думаєте, як себе почуваєте, коли Треба щось зробити, а не Хочеться?
• Чим відрізняється виконання діяльності, яка подобається і ви хочете нею займатися, від тої, яка не приваблює? В чому полягають ці відмінності?

Очевидно, що приємніше займатися тим, що подобається. Проте реальність є такою, що не завжди доводиться займатися улюбленими справами. Самомотивація потрібна тоді, коли Треба, а ви не Хочете щось робити і знаходите десяток відмовок. Самомотивація – це такий вплив на себе, результатом якого є натхнення якісно й творчо виконати завдання. 
Існує багато способів домовитися з собою. А тепер подумаємо над способами самомотивації, звернувшись до власного досвіду.